07 грудня 2018 року № 320/5740/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд: - визнати протиправною відмову відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати у розмірі 285 крб. 59 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.05.1986 по 04.05.1986; - зобов'язати відповідача провести з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати у розмірі 285 крб. 59 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.05.1986 по 04.05.1986 з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі особового рахунку за 1986 рік, оскільки даний первинний документ є підставою для проведення перерахунку та є доказом щодо нарахування заробітної плати та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано довідки, в якій би була зазначена сума заробітної плати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 1 категорії серії А №116588с, яке видане Київської обласною державною адміністрацією 04.09.2009. Перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по II групі інвалідності, захворювання пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У 1986 році позивач перебував у трудових відносинах з Броварським АТП 11063 Київського обласного автоуправління вантажного автотранспорту, на даний час ТОВ «Броварське АТП 13262», де працював водієм.
З 02 по 04 травня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився в зоні відчуження у м. Чорнобиль.
За роботу в зоні відчуження позивачу виплачена заробітна плата в розмірі 235,59 крб. та премія в сумі 50,00 крб. згідно наказу про преміювання за роботу в зоні ЧАЕС, що підтверджується копією особового рахунку за 1986 рік.
10 вересня 2018 року позивач звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону № 796, виходячи із заробітної плати в сумі 146,27 крб. за роботу в зоні відчуження м. Чорнобиль за період 02 травня 1986 року. До заяви додано копію особового рахунку за 1986 рік та копію Наказу про преміювання за роботу в зоні ЧАЕС.
Однак, відповідач відмовив в проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивачу не надано довідку про заробітну плату в зоні ЧАЕС.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Частиною 3 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок № 1210).
Пунктом першим Порядку № 1210 встановлено, що вказаний порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.
При цьому, згідно з п.п.4 п. 3 даного Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Частиною 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ставиться у залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.
Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без урахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно із законодавством.
Крім того, у листі Мінсоцполітики від 09.06.1995 № 224/8.13 передбачено, що підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Перерахунок заробітної плати працівникам, які виконували в зоні відчуження роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розраховується по тій грошовій одиниці, що діяла в 1986 році, тобто в рублях. Нарахована сума заробітної плати не індексується і не виплачується.
При розрахунку пенсії із заробітку за 1986 - 1987 роки нарахована заробітна плата в рублях підлягає індексації відповідно до індексу споживчих цін в даний час.
Беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що головною підставою для здійснення перерахунку пенсії особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, є не тільки довідка довідка про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка видається підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а наявність первинних документів, які можуть підтвердити факт виплати коштів підя час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як було встановлено судом, позивач не подав до пенсійного органу довідку по заробітній платі.
Однак позивачем подано особовий рахунок за 1986 рік та копію наказу про преміювання за роботу в зоні ЧАЕС, що є єдиними збереженими первинними документами, які можуть підтвердити нараховану та сплачену заробітну плату за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, згідно з даними особового рахунку (карточка на зарплату грузової колони) за 1986 ірк, табельний номер 1078, у період з 02 по 04 травня 1986 року виплачено заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС у сумі 235,59 крб. та премію в розмірі 50,00 крб. Виплата премії в розмірі 50,00 крб. підтверджується також наказом про преміювання за роботу в зоні ЧАЕС.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30.06.1961, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.
За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Правилами ст. 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Отже, суд вважає, що подані первинні документи видана підприємствами, установами, є підставою для перерахунку пенсії.
Правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії сформував Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, де вказує, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Щодо позовної вимоги позивача про нарахування та виплату пенсії з 01.09.2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Таким чином, моментом виникнення права на перерахунок пенсії є перше число місця у якому звернувся позивач, а саме з 01.09.2018.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок пенсії 10.09.2018.
Таким чином, перерахунок пенсії ОСОБА_1 має бути проведено з 01.09.2018.
Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати у розмірі 285 крб. 59 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.05.1986 по 04.05.1986.
Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати у розмірі 285 крб. 59 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.05.1986 по 04.05.1986 з урахуванням проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.