Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 грудня 2018 р. № 2040/5706/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача (ГУ ДФС у Харківській області)- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (61032, м. Харків, с. Плиткове, буд. 13, ідентифікаційний номер 39368564) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний номер 39292197), Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.06.2018 р. № 804929/39368564 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.03.2018 та рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 06.07.2018 № 16898/39368564/2, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.03.2018 року на суму 76 403,63 грн.;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (код 39368564) № 4 від 01.03.2018 р. на суму 76 403,63 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" сплачений судовий збір у сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та інші судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що одним із профільних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" є неспеціалізована оптова торгівля, основним напрямом якої є торгівля різноманітними продуктами харчування , не горілчаними напоями та торгівля побутовими миючими засобами та засобами особистої гігієни. Позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 15 від 21.12.2017 року з Державним підприємством "АРТЕМСІЛЬ". В рамках співпраці по вказаному договору ТОВ "ЛЮМІЄЛЬ" неодноразово закуповувало товар (сіль) та в подальшому реалізувало його ТОВ "ЗИЙБЕР". Позивачем було виписано податкову накладну № 4 від 01.03.2018 року на суму 76304,63 грн., яку надіслано на реєстрацію відповідно до приписів п.20110 ст. 201 ПК України засобами телекомунікаційного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У базі ЄДРПН дана накладна зареєстрована не була, реєстрація зупинена. Рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 20.06.2018 року за №804929/39368564 відмовлено у реєстрації податкової накладної. Позивач вважає дане рішення відповідача незаконним і винесеним неправомірно, а тому таким, що підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засідання підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача, Головного управління ДФС у харківській області, у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та помилковими, а позов не підлягає задоволенню, оскільки приймаючи оскаржувані рішення контролюючий орган виходив з того, що позивачем не надано повного комплекту документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій, а тому, дії контролюючого органу відповідають вимогам законодавства у сфері реєстрації податкових накладних .
Відповідач, Державна фіскальна служба України , у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, основним видом діяльності якого, зокрема, є неспеціалізована оптова торгівля, основним напрямком якої є торгівля різноманітними продуктами харчування (молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, м'ясом і м'ясними продуктами, фруктами й овочами, цукром, шоколадом і кондитерськими виробами. кавою, чаєм, какао та прянощами) не горілчаними напоями та торгівля побутовими миючими засобами та засобами особистої гігієни.
У межах здійснення господарської діяльності, позивачем, з урахуванням положень п.201.10 ст.201 ПК України подано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 01.03.2018 року на суму 76 304,63 грн., яку надіслано на реєстрацію через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У базі ЄДРПН дана накладна не була зареєстрована, реєстрацію зупинено через необхідність переглянути надані документи та зареєструвати дану податкову накладну у ЄДРПН.
Позивачем на виконання п.56.23 ст. 56 Податкового кодексу України направлено на адресу ДФС України пояснення та всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій.
Рішенням Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.06.2018 року № 804929/39368564 відмовлено у реєстрації податкової накладної.
Не погодившись з рішенням комісії, позивач оскаржив його в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги, оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення .
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виписано податкову накладну № 4 від 01.03.2018 року на загальну суму 76403,63 грн., яка була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних для її подальшої реєстрації.
Проте, отримано від відповідача квитанції про відмову в реєстрації податкових накладних, з посиланнями на вимоги: п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова наклад на електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 вказаної Постанови КМ України від 21.02.2018р. встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.
Згідно з пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Пунктом 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Аналізуючи вище зазначені положення суд зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший це зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий, це сам етап прийняття рішення податковим органом.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.
Так, судом встановлено, що реєстрація податкових накладних зупинена та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом встановлено, що позивачем на адресу контролюючого органу надіслано пояснення по податковим накладним реєстрацію, яких було зупинено та в подальшому направлено пояснення та повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору та додатку до нього, рахунків на оплату, видаткових накладних, таблиці даних платника податку.
Вказані пояснення та повідомлення отримано Державною фіскальною службою України та збережено на центральному рівні, що підтверджується квитанціями № 1
За результатами розгляду наданих документів контролюючим органом прийнято рішення № 8049929/39368564 від 20.06.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної.
Підставами відмови визначено - ненадання платником податку копій документів: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи),, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевих специфікацій, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність , паспорти якості, сертифікати відповідності) , наявність яких передбачена договором та /або законодавством.
У письмовому відзиві на позовну заяву представник відповідачів посилався на те, що позивачем не було надано жодного документа на підтвердження придбання ТМЦ витрат на його зберігання чи витрати на складські приміщення, де могли зберігатися ТМЦ, вказані у спірних податкових накладних.
Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що між позивачем та Державним підприємством "АРТЕМСІЛЬ" укладено договір купівлі-продажу № 15 від 21.12.2017 року на поставку товару (сіль). У межах вказаного договору позивач здійснив передплату за сіль згідно вищевказаного договору у сумі 56 304,63 грн. ДП "АРТЕМСІЛЬ" виписало податкову накладну на суму 56 304,63 грн.
Відвантаження товару відбулось 23.05.2018 року, що підтверджується рахунком-фактурою № 620238 від 23.05.2018 року, актом приймання-передачі та накладної на перевезення залізничним транспортом
В подальшому придбані ТМЦ реалізовані ТОВ «ЗИЙБЕР» на підставі договору поставки № ЛС-5001 року від 03.01.2018 року.
ТОВ «ЗИЙБЕР» на підставі рахунку від 10.01.208 року здійснило на рахунок позивача передплату у сумі 76 304,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 154 від 28.02.2018 року.
Судовим розглядом встановлено, що не погодившись із рішенням контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних подано скарги на відповідні рішення, до яких в тому числі долучено копії сертифікатів відповідності.
Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагентів позивача, нікчемності або недійсності угод укладених позивачем з вказаними контрагентами або відсутності реального характеру цих операцій матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів до суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій товариства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи товариства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані позивачем до контролюючого органу, а також до суду, первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкової накладної позивачем.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії ДФС № 804929/39368564 від 20.06.2018 є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню, як і рішення від 06.07.18р. № 16898/39368564/2 прийняте за результатом розгляду скарги позивача.
Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_3 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану для реєстрації позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9400 грн.00 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат щодо правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано до матеріалів справи докази на підтвердження судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою в розмірі 6400 грн, а саме: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 28/2 від 03.07.2018 року, акт наданих правових послуг від 19.07.2018 року та від 20.11.2018 року та дублікат квитанції № 0.0.1129158727.1 від 10.09.2018 року, що містяться у матеріалах справи.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує той факт, що представником позивача лише частково підтверджені понесені витрати на здійснення правничої допомоги, а тому заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Суд також зауважує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ"до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.06.2018 р. № 804929/39368564 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.03.2018, рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 06.07.2018 № 16898/39368564/2, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.03.2018 року на суму 76 403,63 грн.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" ) № 4 від 01.03.2018 р. на суму 76 403,63 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (61032, м.Харків, с. Плиткове, буд. 13, ідентифікаційний номер 39368564) судовий збір у розмірі 3524 грн. 00 коп. ( три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні), в тому числі 1762 грн. 00 коп.(тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний номер 39292197), 1762 грн. 00 коп.(тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (61032, м. Харків, с. Плиткове, буд. 13, ідентифікаційний номер 39368564) витрати на правничу допомогу у розмірі 6400 грн. 00 коп.( шість тисяч чотириста гривень) , в тому числі 3200 грн. 00 коп.(три тисячі двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний номер 39292197),3200 грн. 00 коп.(три тисячі двісті гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.12.2018 р.
Суддя Рубан В.В.