про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
20 грудня 2018 р. Справа № 120/4601/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про: визнання протиправним та скасування наказу
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу .
Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.01.2019.
В подальшому, позивачем подано до суду заяву за вх. №58596 про зміну предмету позову, якою просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Вінницькій області №7393 від 29.11.2018 про проведення невиїзної перевірки та наказ ГУ ДФС у Вінницькій області №7589 від 11.12.2018 про продовження термінів проведення документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1
19.12.2018 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання за вх. №58597 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №7393 від 29.11.2018 про проведення невиїзної перевірки та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №7589 від 11.12.2018 про продовження термінів проведення документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді до набрання законної сили рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даного клопотання без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи заяву позивач зіслався на те, що 17.12.2018 року Вінницьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №7393 від 29.11.2018 про проведення невиїзної перевірки.
В свою чергу, податковим органом 11.12.2018 винесено наказ №7589 від 11.12.2018 про продовження термінів проведення документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1, який є похідним від наказу №7393 від 29.11.2018. Відтак, з метою справедливого розгляду судом поданого позову та прийняття законного рішення необхідним є заборонити Головному управлінню ДФС у Вінницькій області проводити документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Разом з тим, заявником належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів забезпечення заявленого адміністративного позову, а суд не вбачає підстав для висновку про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття цих заходів.
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, на думку суду, є неможливим, оскільки у такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, позивачем не наведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. В силу вимог статті 56 ПК України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку і грошові зобов'язання, що оскаржуються, вважаються неузгодженими до закінчення процедури адміністративного оскарження або до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Видання ж наказу про призначення документальної невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. При цьому за результатами такої перевірки може бути і не встановлено будь-яких порушень платником податків вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.
Щодо посилань позивача на необхідність заборонити Головному управлінню ДФС у Вінницькій області проводити документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1, що призначена на підставі наказу №7393 від 29.11.2018 та продовжена на підставі наказу №7589 від 11.12.2018, з метою справедливого розгляду поданого позову та прийняття законного рішення, то суд зазначає, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Спір же вирішується відповідно до матеріалів справи, на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Таким чином, з огляду на відсутність достатніх даних, які б вказували на необхідність застосування заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1, суд приходить до переконання, що підстав для вжиття таких заходів немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Згідно ч. 8 ст. 154, ст. 295 КАС України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів до апеляційного суду через Вінницький окружний адміністративний суд. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя/підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: