22 листопада 2018 року м. Рівне №1740/2462/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Костюкович С.І.,
відповідача: представник представник Матюшко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
стягнення заборгованості, -
28.09.2018 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 25803 грн. 39 коп. та одноразової грошової допомоги в розмірі 99000 грн. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2018.
Ухвалою суду від 23.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018.
В судовому засіданні 22.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив та поясненнями представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у березні 2015 року у житловому будинку позивача сталася пожежа, внаслідок чого загинула його дитина та було знищено повністю сам будинок. Будинок був відбудований за рахунок допомоги родичів та односельців, однак внаслідок перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", органом фіскальної служби було встановлено, що ОСОБА_1 вказано недостовірні відомості у декларації, а саме не підтверджено походження коштів, які були використані на придбання житлового будинку. Через такі обставини позивач був звільнений з військової служби, як особа, яка не пройшла люстрацію. При цьому, абзацом третім пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено вичерпний перелік підстав, за якими військовослужбовці не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, і позивач не підпадає під визначені підстави, а тому він наполягає на наявності права на дану допомогу. Крім того, підстави його звільнення підпадають під "організаційні заходи", а тому його право на одержання одноразової грошової допомоги є таким, що прямо передбачено Законом. Відповідно до наказу начальника військової частини про звільнення позивача в запас, позивачу підлягали до виплати: грошова компенсація за неотримане речове майно та одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років, які передбачені нормами законодавства. Однак позивачу дані грошові суми на момент подання позову виплачені не були. Грошова компенсація за невикористане речове майноу розмірі 25803,39 грн. була виплачена позивачу після порушення провадження у даній справі. А от, що стосується одноразової грошової допомоги при звільненні, то лише з відзиву на позов ОСОБА_1 довідався про існування наказу, яким внесені такі зміни до наказу про його звільнення, які не передбачають виплату вказаної надбавки. За наведеного, сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги в частині одноразової грошової допомоги при звільненні.
Згідно з відзивом на позов, запереченнями на відповідь на відзив та поясненнями представника в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. Його заперечення ґрунтуються на тому, що у 2016 році позивач був письмово попереджений про те, що він підлягає звільненню як особа, яка не пройшла люстрацію, по завершенню "особливого періоду". Однак, позивач не оскаржував дане рішення. 23.06.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби", відповідно до якого особи, які не пройшли люстрації, підлягали звільненню. Тому, відповідач дотримуючись законодавчих норм, звільнив позивача наказом №168-ос від 02.07.2018. Відповідно до платіжного доручення №2279 від 22.10.2018 відповідачем було перераховано позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 25803,39 грн. А щодо стягнення одноразової грошової допомоги, то відповідач зазначив, що закон встановлює підстави для виплати одноразової грошової допомоги, однак позивач не підпадає під такі підстави, тому не має права на дану допомогу. Позивач був звільнений з військової служби у зв'язку з тим, що не пройшов люстрацію, тобто за неповажними (нереабілітуючими) причинами. Відтак, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач вказує, що наказом №169-ос від 03.07.2018 внесено зміни у наказ №168-ос від 02.07.2018 та викладено його у новій редакції, де виключено абзац щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги. За наведеного, сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби - майстра - начальника відділення управління службою відділу прикордонної служби "Калинове" ІV категорії (тип А) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка".
02 липня 2018 року позивач був звільнений в запас відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №167-ОС на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпункту «і» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" без права носіння військової форми одягу.
Наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2018 №168-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.34-36).
Відповідно до вказаного наказу визначено виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно на суму 25803 грн. 39 коп. та одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років.
03 липня 2018 року начальником 11 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ №169-ос, згідно з яким внесено зміни до пункту 2.1 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2018 №168-ос в частині "Виключити із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення", що стосується старшого прапорщика ОСОБА_1 та викладено його в новій редакції. Нова редакція відрізняється від старої лише тим, що з неї виключено речення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років (а.с.37-39).
Судом встановлено, а стороною відповідача визнано, що з наказом №169-ос від 03.07.2018 позивач не був ознайомлений, і копія такого наказу йому не вручалась і не надсилалась.
Відповідно до платіжного доручення №2279 від 22.10.2018 відповідач здійснив виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за невикористане майно в розмірі 25808 грн. 39 коп. (а.с.40).
Одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років позивачу не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011).
Частина друга статті 15 Закону №2011 регламентує, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України. Таким чином, законодавчою нормою регламентовано як підстави для виплати одноразової грошової допомоги, так і підстави для заборони такої виплати.
Відтак, абзац третій частини другої статті 15 Закону №2011 визначає вичерпний перелік підстав для невиплати одноразової грошової допомоги, а саме, звільнення з військової служби: за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
При цьому, судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби у запас, як зазначено в наказі, на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпункту «і» Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232).
Так, зокрема, відповідно до підпункту «і» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Тобто, ОСОБА_1 не підпадає під жодну із підстав, які позбавляють права на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, прямої законодавчої заборони права позивача на отримання одноразової грошової допомоги немає.
При цьому, суд вказує, що абзац перший та другий частини другої статті 15 Закону №2011 визначає певне розмежування у розмірі даної допомоги залежно від підстав звільнення.
Так, грошову одноразову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби мають право отримати військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я.
Грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше можуть отримати військовослужбовці у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
А грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачують військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше.
Як було вже зазначено судом, позивач звільнений з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпункту «і» Закону №2232 (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади").
При цьому, суд встановив, що відповідно до висновку Зарічненського відділення Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", складеного 25.03.2016, встановлено недостовірність відомостей, вказаних ОСОБА_1 - інспектором прикордонної служби-майстром-начальником відділення управління службою відділу прикордонної служби "Вичівка", а саме не надано відомості про походження коштів, які були використані для придбання житлового будинку (а.с.55-56).
Даний житловий будинок був відбудований за рахунок родини та односельців позивача після пожежі, яка сталася 16 березня 2015 року, внаслідок чого загинула дитина ОСОБА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (а.с.57,60-61).
Фактично, висновок фіскального органу був наданий за результатами проведення організаційних заходів перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", на виконання Наказу Адміністрації Прикордонної служби України від 17.08.2018 №350-АГ та наказу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.08.2015 №426-аг (а.с.63-68).
Так, у вказаних наказах від 17.08.2018 №350-АГ та від 28.08.2015 №426-аг визначено: "провести організаційні заходи щодо проведення перевірки осіб" на виконання вимог Закону України "Про очищення влади" і передбачено підготовку матеріалів на звільнення в разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи.
Отож, звільнення ОСОБА_1 за результатами проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", тобто у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", підпадає під критерій звільнення у зв'язку з проведенням організаційних заходів, яке дає право на підставі абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років.
При цьому, суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.07.2018 №854/32306, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення, до якого включається посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2018 №168-ос визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років.
Так, відповідно до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, проведеному Краматорським прикордонним загоном Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, від 17.10.2018 №11/104 (а.с.33), розмір одноразової грошової допомоги, належної до сплати ОСОБА_1 , становить 70933 грн. 80 коп.
Тому, до стягнення підлягає саме дана сума. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення одноразової грошової допомоги підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 70933 грн. 80 коп.
Посилання відповідача на наказ Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №169-ОС 03.07.2018, відповідно до якого виключений абзац наказу від 02.07.2018 №168-ОС щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, суд відхиляє з огляду на наступне.
ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу відповідно до наказу Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №168-ОС від 02.07.2018. Згідно з даним наказом позивачу було визначено виплатити, в тому числі одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років.
В наказі від 02.07.2018 №168-ОС вказано, що посаду та справи ОСОБА_2 здав 02.07.2018.
В свою чергу, з наказом від 03.07.2018 №169-ОС про внесення змін позивач ознайомлений не був і копію такого наказу йому вручено не було.
Таким чином, суд вважає, що прийняття відповідачем наказу, яким виключено положення іншого наказу щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, призвело до порушення суб'єктивного права особи, а саме ОСОБА_1 , в частині законних очікувань виконання певних умов, а отже, створило акт втручання у реалізацію суб'єктивного права щодо отримання допомоги, законне право на яку підтверджено.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (CapitalBank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, №68385/10 та № 71378/10).
Право володіння означає, що порушення принципу може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnitedKingdomAppl. 7456/76(1976)).
Відповідачем також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі BlackClawsonLtd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються. Цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Крім того, суд наголошує на необхідності дотримання відповідачем принципу "справедливого балансу", справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини при прийнятті актів індивідуальної дії.
Щодо стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 25803 грн. 39 коп., то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 3-5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року, встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Матеріали справи містять наказ командира військової частини про виключення позивача зі списків особового складу військової частини та виплату йому грошової компенсації за невикористане майно в розмірі 25803 грн. 39 коп.
Як встановлено судом, відповідач після подання позову позивачем здійснив виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за невикористане майно відповідно до платіжного доручення №2279 від 22.10.2018 в розмірі 25808 грн. 39 коп. (а.с.40).
Тому, в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової компенсації вартості за невикористане майно слід відмовити.
Питання розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років - 70933 (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні 80 копійок. В решті позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги, тобто в сумі 28066,20 гривень - відмовити.
В задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі 25803,39 гривень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року.
Суддя Друзенко Н.В.