20 грудня 2018 р. № 400/2639/18
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 56507
до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо відмови у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформленні всіх необхідних документів для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 28 липня 2001), зобов'язання провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 21 серпня 1996 року).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що загальний пільговий трудовий стаж позивача становить 22 роки 06 місяців 01 день, тому має право на призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 21 серпня 1996 року).
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутня календарна вислуга, необхідна для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач в період з 21.08.1996 року по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 01.08.2016 року - в Національній поліції. Перебував на посадах середнього та начальницького складу. Вислуга років у календарному обчисленні складає 19 років 11 місяців 10 днів.
18.09.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління ПФУ у Миколаївській області для призначення пільгової пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції на час прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ - 21.08.1996).
Листом від 01.10.2018 року відповідач відмовив позивачу у складанні розрахунку вислуги років для призначення пенсії, оскільки права на призначення пенсії згідно вимог Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач не має у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги на день звільнення. Пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Позивач вважає, що пенсію йому необхідно призначити відповідно до ст. 12 Закону № 2262 в редакції, що діяла на час прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ - 21.08.1996, п. «а» якої було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Вислуга років позивача у пільговому обчисленні складає 22 роки 06 місяців 01 день, тому позивач має право на призначення пенсії відповідно до приписів Закону № 2262.
У позові позивач зазначає, що застосування ст. 12 Закону № 2262 про призначення йому пенсії у редакції на час звільнення позивача зі служби в поліції звужує його конституційне право на пенсію, оскільки за змістом ст. 12 закону № 2262 в редакції на час прийняття його на службу в органи внутрішніх справ, враховувалась пільгова календарна вислуга, яка становила 20 років, тоді як в редакції ст. 12 Закону 2262 на час звільнення потрібно 22 роки 6 місяців календарної вислуги.
Вказане твердження позивача суд до уваги не приймає, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі № 539/3872/14-а.
Відтак, обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено. Законом України № 3668 від 08.07.2011 були внесені зміни до закону № 2262, відповідно до яких пенсія за вислугу років призначається за наявності певної кількості саме календарних років. До зміни законодавства позивачем не було досягнуто 20 років вислуги для призначення пільгової пенсії. У позивача не виникло право на призначення пільгової пенсії за вислугу років. Правових підстав для застосування в 2018 році Закон України № 2262 в редакції 1996 року немає.
Закон № 2262 для призначення пенсії позивачу визначає як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги років, а не її загальну тривалість в пільговому обчисленні. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.
Пільгова вислуга років враховується при визначенні розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 13 Закону № 2262, оскільки у вказаній статті відсутня пряма вказівка на календарні роки, тоді як ст. 12 Закону № 2262 містить пряму норму, що умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність у особи на день звільнення саме календарних років вислуги.
Судом встановлено, що на день звільнення позивача - 1.08.2016, його вислуга років у календарному обчисленні складала 19 років 11 місяців 10 днів, що є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 2262.
У позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої п. «а» частини 1 ст.12 Закону України № 2262 календарної вислуги років.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року по справі № 161/4876/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сукупний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про відсутність у відповідача обов'язку щодо складання розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю у останнього достатньої вислуги років у календарному обчисленні для призначення пенсії.
Стосовно посилання позивача на судову практику - постанови Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду - суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач всупереч ст. 77 КАС України не довів суду протиправність дій відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 56507, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер 40108735) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко