Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 грудня 2018 р. Справа№200/9892/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.09.2018 року № Ф-949-23 на суму 16674,00 грн.,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.09.2018 року № Ф-949-23 на суму 16674,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 вересня 2018 року отримала вимогу № Ф-949-23 від 07 вересня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 16674,06 грн.
Позивач не згоден з зазначеною вимогою та просить визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-949-23 від 07 вересня 2018 року на суму 16674,06 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийняту Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
23 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження
Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.
03 грудня 2018 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що у Головного управління ДФС у Донецькій області відсутні підстави для звільнення ФОП ОСОБА_1 від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, є фізичною особою - підприємцем, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
07 вересня 2018 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято вимогу № Ф-949-23, відповідно до якої податковий орган вимагає від ФОП ОСОБА_1 сплатити заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску станом на 31 серпня 2018 року в розмірі 16674,06 грн.
Спірна вимога отримана позивачем 24 вересня 2018 року.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску у розумінні Закону № 2464.
Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нарахованих самим платником.
На виконання вищевказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу, в якій Головне управління ДФС у Донецькій області вимагає від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 01.10.2018 року подана заява до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов'язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено та м. Маріуполь Донецької області.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 року.
Разом з тим, 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».
Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Краматорськ віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.
Отже, сам факт перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція і є підставою для звільнення його від обов'язків щодо сплати єдиного внеску у відповідності до Закону № 2464.
Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати єдиного внеску починаючи з 14 квітня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № К/9901/188/17 № 812/505/17. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.09.2018 року № Ф-949-23 на суму 16674,00 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Павлова, 5, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22, код ЄДРПОУ 39900454) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.09.2018 року № Ф-949-23 на суму 16674,00 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-949-23 від 07 вересня 2018 року на суму 16674,06 гривень зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийняту до Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22, код ЄДРПОУ 39900454) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Павлова, 5, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тарасенко І.М.