18 грудня 2018 р. № 1440/1828/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що звернувся у квітні 2018 року до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Листом від 11.05.2018 року відповідач відмовив у її задоволенні, оскільки задоволення такої заяви можливе за наявності: документів, які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень (акт обстеження, тощо), документів, що підтверджують правовий статус багаторічних насаджень (у разі їх наявності). Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки Земельним кодексом України та іншити нормативними актами не передбачено надання до заяви таких документів, як зазначив відповідач.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позиції відповідач обґрунтував тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності - багаторічні насадження. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господасртво» від 15.05.2003р. № 742-IV, багаторічні насадження вдносяться до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, тому до заяви позивач повинен був надати документи щодо багаторічних насаджень.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.
ОСОБА_1 двічі у 218р. звертався до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовної площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства у межах Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
27.02.2018р. відповідач листом за № С-995/0-1091/0/20-18-СГ відмовив позивачу у задоволенні його заяви посилаючись на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до якої відповідачем визначено, що земельна ділянка, яку позивча бажає отримати, не входить до визначеного Управлінням переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в І кварталі поточного року на території Миколаївської області. Враховуючи це, Управління, з посиланням на частину сьому статті 118 Земельного кодексу України, повідомило позивача про неможливість вирішення порушеного у зверненні питання у І кварталі 2018 року.
Пізніше позивач вдруге звернувся до відповідача з відповідною заявою.
11.05.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу позивача лист за № С-995/1-2596/0/20-18-СГ, в якому зазначив, що бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності - багаторічні насадження. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господасртво» від 15.05.2003р. № 742-IV, багаторічні насадження вдносяться до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, тому до заяви позивач повинен був надати документи, які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень (акт обстеження, тощо) та документи, що підтверджують правовий статус багаторічних насаджень (у разі їх наявності).
Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 6, 7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У листі від 11.05.2018 року № С-995/1-2596/0/20-18-СГ, надісланому позивачу, відповідач, з посиланням на ст.6 Закону України «Про особисте селянське господасртво» від 15.05.2003р. № 742-IV, зазначив, що багаторічні насадження відносяться до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, тому до заяви позивач повинен був надати документи щодо багаторічних насаджень та відмовив у наданні відповідного дозволу, проте не зазначив законних підстав для такої відмови.
Посилання відповідача у листі від 27.02.2018р. за № С-995/0-1091/0/20-18-СГ на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413 не приймається судом до уваги, оскільки Земельним кодексом України, який має вищу юридичну силу, ніж Стратегія, передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації).
Посилання на норми Стратегії в цьому випадку недоречно, оскільки земельна ділянка, частину площі якої позивач просить передати їй у власність для ведення особистого селянського господарства, не може бути віднесена до земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в І кварталі 2018 року.
Частина 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.
Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.
Земельний кодекс України по іншому, ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності.
Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначенні для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 по аналогічній адміністративній справі № 814/1961/17 висловлена правова позиція, що "… Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області має прийняти обґрунтоване рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування".
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.), сплачений квитанцією №28 від 22.06.2018р.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов