про залишення позову без розгляду
19 грудня 2018 р. № 1440/2174/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54034
до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001
про:визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради (далі: Відповідач) щодо оприлюднення її рішення №26/1 від 21.12.2000 року та зобов'язання Миколаївської міської ради оприлюднити на офіційному сайті рішення від 21.12.2000 року, яким внесено зміни до пункту 1 рішення міської ради від 03.03.2000 року №17/20 з викладенням його в такій редакції: «Доручити виконкому міської ради до 1 січня внести зміни і пропозиції щодо присвоєння одній з вулиць м.Миколаєва імені Олійника А.О., перейменувати вулицю Паркову у вулицю Олійника А.О.
Ухвалою від 10.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.
20.09.2018 року ухвалою суду за заявою позивача залишено без розгляду адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради (далі: Відповідач) щодо оприлюднення її рішення №26/1 від 21.12.2000 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стенограма сесії міської ради від 21.12.2000 однозначно вказує, що міський голова запропонував депутатам міської ради внести зміни до пункту 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20 виклавши його в такій редакції: «Доручити виконкому міської ради до 1 січня внести зміни і пропозиції щодо присвоєння одній із вулиць м. Миколаєва імені Олійника А.О. Перейменувати вулицю Паркову у вулицю Олійника А.О.». Це рішення було прийняте міською радою, про що є запис у стенограмі, але не оприлюднене, чим порушене його право на ознайомлення з вказаним рішенням та його оскарження. Вважає, що оскільки проживає на вул.Парковій, зазначене рішення порушує його права.
Додатково позивач подав копію адресованого йому листа Миколаївської міської прокуратури № 1 прокуратури Миколаївської області від 25.09.2018 № (18-31) 966-18, яким ОСОБА_1 був повідомлений про те, що «… слідством … було встановлено, що рішення Миколаївської міської ради №26/1 від 21.12.2000 року "Про перейменування вулиці Паркової на вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до п.1 Рішення міської ради від 03.03.2000 року № 17/20" є підробленим та запропоновано не використовувати дане рішення».
Відповідач відзив суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов може бути визнано судом, як визнання позову.
Суд оцінив доводи Позивача, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та встановив наступне.
Як вбачається з копії стенограми 26 сесії Миколаївської міської ради 13 скликання 21.12.2000 р. було прийняте рішення Миколаївської міської ради за №26/1.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до ч. 5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Таким чином, обов'язковою умовою набрання чинності нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування є його оприлюднення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до норм статті ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
18.04.2018 року Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду в справі 490/2300/17 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання незаконними та нечинними рішення Миколаївської міської ради від 21.12.2000 року №26/1… було встановлено фактичні обставини, які містять доказову інформацію, що має значення для правильного вирішення даної адміністративної справи.
Так, згідно вищезазначеного рішення від 18.04.18 року було встановлено, що « 21.12.2000 р., було прийняте рішення Миколаївської міської ради за №26/1, яким перейменовано вулицю Паркову у вулицю Олійника А.О. та внесено зміни до п.1 рішення Миколаївської міської ради «Про увіковічення пам'яті Миколаївського міського голови Олійника А.О.» від 03.03.2000р.№17/20, якій викладений у наступній редакції : « Доручити виконкому міської ради до 01.05.2000р. внести пропозиції щодо присвоєння одній з вулиць м.Миколаєва імені міського голови Олійника А.О.». …Інформація щодо зміни назви вулиці Паркової була оприлюднена у вигляді повідомлення у газетах «Вечірній Миколаїв» від 23.12.2000 року (сторінка 1) та «Південна правда» від 26.12.2000 року (сторінка 1) у контексті інформації про XXVI сесію міської ради 23 скликання. , а також опубліковано у вигляді статті у випуску газети «Вечірній Миколаїв» від 06.03.2001 року (сторінка 2)…
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що про відповідне рішення органу місцевого самоврядування про зміну назви вулиці Паркової позивач дізнався ще наприкінці 2000 року, але намір щодо його оскарження виник у позивача після того, як він дізнався негативу оцінку мешканців перейменованої вулиці та йому стали відомі деякі факти щодо процедури прийняття рішення , що у судовому засіданні було визнано позивачем.»
Таким чином, судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позивач дізнався про порушення його прав на ознайомлення з рішенням Миколаївської міської ради за №26/1 ще в 2000 році, клопотання про поновлення строку на оскарження не подавав.
Відповідно до норм статті 122 КАС України Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із правовим висновком, зробленим в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №800/474/17, строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Європейська Конвенція про захист прав людини та Основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Так, судом встановлено, що позовну заяву подано позивачем з пропущенням строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, про порушення яких він міг дізнатися з повідомлення у газетах «Вечірній Миколаїв» від 23.12.2000 року (сторінка 1) та «Південна правда» від 26.12.2000 року (сторінка 1) у контексті інформації про XXVI сесію міської ради 23 скликання, у грудні 2000 року, тому відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку позовної давності більше ніж на 16 років.
Суд дійшов висновку, що зазначене є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, що відповідає принципу правової визначності, який стосується також рішень та дій щодо їх опублікування органів влади та місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.77,78, 122, 123, 242 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про зобов'язання Миколаївської міської ради оприлюднити на офіційному сайті рішення від 21.12.2000 року, яким внесено зміни до пункту 1 рішення міської ради від 03.03.2000 року №17/20 з викладенням його в такій редакції: «Доручити виконкому міської ради до 1 січня внести зміни і пропозиції щодо присвоєння одній з вулиць м.Миколаєва імені Олійника А.О., перейменувати вулицю Паркову у вулицю Олійника А.О.,-залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник