Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2018 р. Справа№0540/7999/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправнимою бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
03.07.2018 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з позовними вимогами до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з 12.05.2016 року на банківський рахунок відкритий у “Приватбанк”;
- зобов'язання здійснювати виплату пенсії з врахування м компенсації втрати частини доходів на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий у “Приватбанк”.
В обґрунтування зазначила, що після переїзду закордон перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, 12.05.2016 року через представника звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, та просила перераховувати пенсійні виплати на банківський рахунок відкритий ПАТ КБ “Приватбанк”, однак рішенням відмовлено у нарахуванні пенсії. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2016 року скасовано зазначене рішення відповідача та зобов'язано здійснити призначення та нарахування пенсії за віком з 12.05.2016 року. Зазначає, що відповідачем припинено виплату пенсії з підстав необхідності позивачу особисто надати заяву про перерахування пенсії на рахунок у ПАТ КБ“Приватбанк”. Вважає підстави відмови у виплаті пенсії шляхом її перерахування на рахунок у банку протиправними, оскільки відповідно до ст. 44 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення/ перерахунок пенсії та необхідні документи подаються до пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої довіреності, посвідченої нотаріально.У зв'язку з чим звернулася до суду.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що дійсно Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2016 року зобов'язано здійснити призначення та нарахування пенсії за віком з 12.05.2016 року, однак, оскільки 10.05.2018 року від Бахмутського центрального відділення Краматорської філії ПриватБанку на адресу Бахмутського об'єднаного управління ПФУ поштою надійшла заява від 03.05.2018 року про відкриття ОСОБА_1 поточного рахунку, при цьому у даній заяві зазначена адреса проживання одержувача- Ізраїль, АДРЕСА_1, а відповідно до п. 4 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ №1596 від 30.08.1999 року, виплата пенсії та грошової допомоги відповідно до цього порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах в межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо). Отже управління діяло виключно у межах чинного законодавства та постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2016 року.
07.09.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.10.2018 року ухвалою суду вирішено питання про розгляд справи в плрядку загального позовного провадження та прихначено підготовче судове асідання на 25.10.2018 року.
25.10.2018 року продовжено строк підготовчого судового засідання та справу призначено на 19.11.2018 року.
19.11.2018 року ухвалою суду закрито підтовче провадження справу призначено до судового засідання на 17.12.2018.
Сторони у судове засідання не з'явились про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертались.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, 17.12.2018 року суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734), є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, до 1997 року мешкала у м. Артемівську Донецької області, в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраілю.
12.05.2016 року довірена особа позивача - ОСОБА_2 надав заяву до пенсійного фонду про призначення пенсії ОСОБА_1 з виплатою пенсії на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк».
20.05.2016 року Рішенням Артемвівського об'єднаного управління ПФУ в Донецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відмовлено.
Не погодившись з відмовою відповідача рішення було оскаржено в судовому порядку.
За наслідком розгляду адміністративного позову, постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2016 року задоволено позовні вимоги та видано виконавчий лист № 219/8996/16-а про зобов'язання Бахмутське об'єднане управління ПФУ Донецької області здійснити призначення та нарахування пенсії за віком ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру з 12.05.2016 року.
Зазначений виконавчий лист звернено до примусового виконання.
09.06.2017 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального
управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження № 54105013.
07.09.2017 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 54105013. Державним виконавцем встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
На звернення представника позивача ОСОБА_2 до пенсійного фонду листом від 05.10.2017 року №376/С-01-01-15 року повідомлено про призначення та нарахування пенсії з 12.05.2016 року по лютий 2017 року.
З березня 2017 року пенсія ОСОБА_1 управлінням не нараховується.
На заяву від 19.09.2017 року листом Бахмутським об'єднаним УПФУ Донецької області від 31.10.2017 року повідомлено, що відповідно до постанови суду протоколом №2387 від 01.02.2017 року ОСОБА_1 здійснено призначення і нарахування пенсії за віком за період з 12.05.2016 року по 28.02.2017року.
23.11.2017 року, в зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 пенсії за віком, представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою в порядку статті 267 КАС України.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.12.2017 року по справі № 219/8996/16-а в задоволенні скарги відмовлено підставою для відмови було те, що відповідачем виконано постанову від 22.11.2017 року у повному обсязі, здійснено призначення і нарахування пенсії за віком. Питання щодо невиплати вже призначеної і нарахованої пенсії не було предметом розгляду у справі при вирішенні спору по суті і на час розгляду справи таке право позивача не було порушеним і не підлягало захисту. Роз'яснено право звернутись з позовом про зобов'язання виплатити нараховані суми пенсії в загальному позовному порядку до відповідного суду.
13.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України та просила повідомити норми Закону, відповідно яких призначена та нарахована пенсія виплачується лише за наявності судового рішення.
ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1150-с-02 від 12.04.2018 року надано відповідь на заяву від 13.03.2018 року відповідно до якої управління посилається на невідповідність заяви про відкриття поточного рахунку для проведення виплати пенсії через банківську установу ПАТ КБ «ПриватБанк» та спосіб її передачі вимогам «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках», затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 року № 1596 (зі змінами).
28.04.2018 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Пенсійного фонду України.
ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України № 2774-А-01 від 09.08.2018 року на заяву від 28.04.2018 року повідомлено, що Бахмутсько-Лиманським об'єднаним Пенсійного фонду України Донецької області з 12.05.2016 року здійснено призначення та нарахування пенсії за віком. Щодо підстав невиплати пенсії на банківський рахунок відповіді не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд переходить до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону N 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 як громадянка України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на пенсійне забезпечення.
Крім того, неприпустимість обмеження прав позивача щодо отримання пенсії за ознакою місця проживання вже були предметом розгляду по справі № 219/8996/16-а.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п.4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016р. № 662) (далі - Порядок №1596) виплата пенсій відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи.
Відповідно до п. 6 Порядку одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, оригінал заяви ОСОБА_1М про перерахування пенсії на її особистий банківський (картковий) рахунок який відкритий у Бахмутському центральному відділенні Краматорської філії ПриватБанку був направлений банківською установою до пенсійного фонду.
Однак, відмовляючи у здійснені виплати пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок, відповідач зазначив, що позивачем не була дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії, а також те, що позивач не проживає в населених пунктах в межах України.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечував проти того, що підпис у заяві про виплату пенсії належить ОСОБА_1, особа якої була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Під “особистим зверненням пенсіонера”, про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача.
Крім того,як раніше зазначалось, після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.
Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто, звужує конституційне право пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії.
Тим більше, дані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу.
Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".
Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд відмічає, що відповідачем не зазначено жодних інших підстав для відмови у виплати пенсії позивачеві, крім підтвердження місця проживання (реєстрації) в Україні та особистого надання заяви про здійсннення перерахунку пенсії на банківський рахунок.
З огляду на зазначене, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений ним банківський (картковий) рахунок.
Також, суд зауважує, що відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже кодексом визначено строк звернення до суду, однак у зв'язку з наявністю спеціального строку зверненя до суду, який визначено ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, у зв'язку з невиплатою нарахованої суми пенсії з вини відповідача, суми пенсії виплачуються без обмеження.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем строку зверненя до суду з даними позовними вимогами.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року по справі № 646/6250/17 (провадження № К/9901/2128/18).
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-111 підприємства,установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених стоків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-111 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Таким чином, виплата компенсації здійснюється у разі порушення встановлених строків їх виплати.
Зважаючи на ту обставину, що предметом позову є зобов'язання здійснити виплату вже нарахованої пенсії, то вимога про виплату компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню в частині нарахованих але невиплачених сум.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 12.05.2016 року на рахунок відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» та зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії з 12.05.2016 року на рахунок відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» з виплатої компенсації втрати частини доходів.
У відповідності до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та часткового задоволенн позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2 Ізраїль) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500) про визнання протиправнимою бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 12.05.2016 року на рахунок відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити виплату пенсії з 12.05.2016 року на рахунок відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» з виплатою компенсації втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено та підписано 19.12.2018 року.
Суддя Христофоров А.Б.