19 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/5921/18
категорія 6.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування постанови №125-ф від 28.11.2018,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 28.11.2018 по справі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом до відкриття провадження у справі було встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви не дотримано правил предметної юрисдикції (підсудності).
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом оскарження є постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справ, крім визначених частиною першою цієї статті.
Згідно п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п.1 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?к;…&gс; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &? ;…&?н;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи, що предметом вирішення даного позову є постанова суб'єкта владних повноважень, якою позивача про притягнуто до адміністративної відповідальності, відтак даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, ч.1 ст. 318 КАС України передбачено, що у разі прийняття рішення судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28 цього Кодексу, таке рішення суду підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необхідність передачі позовної заяви ОСОБА_1 за встановленою законом підсудністю до Житомирського районного суду, як адміністративного суду (за місцезнаходженням позивача).
Керуючись статтями 29, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Передати позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування постанови №125-ф від 28.11.2018 на розгляд Житомирському районному суду Житомирської області як адміністративному суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос