20 грудня 2018 року № 320/6117/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язати вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в якому позивач просить суд:
- визнати дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ВАТ «Сквира-Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС №452 від 10.12.2002 року неправомірними;
- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 612 (шістсот дванадцять) крб. 08 коп., на підставі довідки ВАТ «Сквира-Авто» №452 від 10.12.2002 року, відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 10.07.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перерахувати йому пенсію на підставі довідки від 10.12.2002 №452, виданої ВАТ «Сквира-Авто», з якого ОСОБА_1 у серпні 1986 році було направлено для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що факт нарахування та виплати позивачеві заробітної плати у тому розмірі, що зазначений у довідці ВАТ «Сквира-Авто» від 10.12.2002 №452, не підтверджується первинними документами. Водночас перерахунок пенсії не може проводитись на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК від 16.02.2002 №181292 (а.с. 12,14).
30 жовтня 2002 року позивачеві було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І серії А №401088 (учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) (а.с. 11).
Факт перебування позивача з 31.07.1986 по 06.08.1986 у відрядженні в м. Прип'ять та м. Чорнобиль Київської області і тривалість робочого часу якого становила 18 годин в зоні відчуження, з яких 17 годин в м. Прип'ять та 1 година в м. Чорнобиль встановлений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07.10.2002 у справі №2-857/2002.
Позивач перебуває на обліку у ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
З урахуванням факту, встановленому рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07.10.2002 у справі №2-857/2002, ВАТ «Сквира-Авто» складено довідку про заробітну плату в зоні відчуження, відповідно до якої позивачеві за період з 01.08.1986 по 06.08.1986 було виплачено 574,88 крб. (а.с. 18).
10 липня 2018 року представник позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області з відповідною заявою про призначення (перерахунок) та виплату йому пенсії згідно довідки ВАТ ««Сквира-Авто про заробітну плату в зоні відчуження в період виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 01.08.1986 по 06.08.1986 в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 20).
ОСОБА_2 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27.07.2018 №100/М-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії посилаючись на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 07.10.2002 року у справі №2-857/2002 не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження та не містить зобов'язань Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі щодо перерахунку такої пенсій (а.с.21).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно законодавства України.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок №1210), згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження заробітку первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 27 березня 2018 року у справі №640/12426/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/6278/17, від 12 червня 2018 року у справі №458/417/15-а.
Зі змісту довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 10.12.2002 № 452 слідує, що розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення) проводився саме на підставі постанови Ради Міністрів УРСР 10.06.1986 № 207-7, а не виходячи з фактично виплачених та отриманих позивачем сум.
Суд погоджується із доводами відповідача щодо необґрунтованості вказаної довідки, оскільки позивачем не надано належних доказів на спростування відомостей, зазначених в довідці, яка була видана позивачу при первинному призначенні пенсії, а відомості у довідці від 10.12.2002 № 452 зазначено з урахуванням вимог законодавства, проте отримання та нарахування сум вказаних у новій довідці не підтверджено жодними первинними документами.
Оскільки довідка від 10.12.2002 №452 видана, виходячи з розміру заробітної плати позивача, яка останньому не була виплачена, перерахунок пенсії не може проводитись на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.
Таким чином, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що відомості, зазначені в довідці ВАТ «Сквира-Авто» від 10.12.2002 №452, не підтверджуються первинними документами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 10.12.2002 №452 Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області діяло на підставі та у межах, передбачених законом.
Зауваження позивача, що вказані у довідці ВАТ «Сквира-Авто» від 10.12.2002 №452 складові заробітної плати відповідають діючому на той час законодавству, що регулювало питання оплати праці ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, не свідчить про їх фактичне нарахування та отримання позивачем під час роботи в зоні відчуження. Відповідно, відсутність відомостей про фактичне отримання позивачем таких складових заробітку і не підтвердження їх відповідними первинними документами, не породжує правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, та те, що дані виданої позивачу довідки про заробітну плату за роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 10.12.2002 №452 не підтверджені первісними бухгалтерськими документами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу та, відповідно, необґрунтованість позовних вимог.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Витрати, пов'язані з залученням свідків та проведенням експертиз відповідачем під час розгляду справи понесені не були, у зв'язку з чим судові витрати, які б підлягали розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.