10.2.4
Іменем України
19 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2909/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся представник позивача ОСОБА_3, до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - також відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій після уточнення заявлених вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років як військовослужбовцю ОСОБА_1;
- зобов'язати ГУПФУ в Луганській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років як військовослужбовцю ОСОБА_1 з 01.08.2014 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Також просить встановити контроль виконання судового рішення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, проживав у м. Луганськ, кв. ЯкіраАДРЕСА_1 та отримував пенсію за вислугою років як військовослужбовець.
Надалі покинув своє місце проживання, аби уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області та виїхав до Ізраїлю, де проживає по теперішній час.
З 01.08.2014 виплату пенсії позивачу призупинено. З цього часу питання відновлення виплати пенсії пенсіонерам, що виїхали за межі України до держав, з якими не укладено договорів про пенсійне забезпечення, законодавчо не врегульовано, тому ОСОБА_1 вирішив звернутись до відповідача через представника з відповідною заявою.
15.03.2018 представник позивача звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за вислугу років як військовослужбовцю з дати припинення, з врахуванням всіх індексацій, підвищень, надбавок та доплат відповідно до пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни. Справжність підпису представника на заяві засвідчено, дієздатність та повноваження перевірено нотаріусом.
Відповідачем пенсію за вислугу років позивачу не поновлено.
У зв'язку з ненаданням відповіді на заяву про поновлення виплати пенсії 17.07.2018 представник позивача звернувся до ГУПФУ та просив надіслати рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення виплати пенсії, повідомити про згоду на перерахування коштів на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», повідомити, чи здійснено запит паперової або електронної пенсійної справи.
Листом № 11503/03-01 від 28.08.2018 повідомлено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про відкриття рахунку в ПАТ «Ощадбанк».
Позивач не є внутрішньо переміщеною особою, з червня 2014 року постійно проживає в державі Ізраїль. За таких обставин управління не може застосовувати до позивача приписи постанов КМУ № 365 та № 637.
Вважає протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, а тому звернувся з цим позовом до суду.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 (далі - Закон України №2262) по лінії Міністерства оборони України.
За даними ОСОБА_2 управління ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: кв. ЯкіраАДРЕСА_1, м. Луганськ, тобто на території, яка не контролюється українською владою. Останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 - жовтень 2014 року у сумі 3 409,36 грн., а не липень 2014 року, як слідує з тексту позовних вимог Позивача.
21.03.2018 року до управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поштою надійшла нотаріально засвідчена заява про призначення (поновлення) виплати пенсії ОСОБА_1 (підписана ОСОБА_3).
До заяви були надані нотаріально засвідчені копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; заяви про виплату пенсії або грошової допомоги ПАТ «ПриватБанк»; довіреності на ОСОБА_3, а також копія паспорту ОСОБА_3.
За результатами розгляду даної Заяви та доданих документів головним управлінням було винесено Рішення про відмову в поновленні виплати пенсії від 02.04.2018 №8 (далі - Рішення).
В резолютивній частині даного Рішення, серед іншого, зазначалося, що для поновлення пенсії Позивачеві йому необхідно особисто звернутися до головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області з наданням: паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено адресу фактичного місця перебування, заяви про відкриття рахунку в приватному акціонерному товаристві «Ощадбанк».
Аналогічні роз'яснення були надані представнику Позивача у відповідь на його звернення в листі від 28.08.2018 вих. №11503/03-01, копія якого була надана Позивачем у якості додатку до Позовної заяви. На сьогоднішній день Позивач до ОСОБА_2 управління з приводу поновлення його пенсії особисто не звертався, паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено адресу фактичного місця перебування, заяву про відкриття рахунку в Приватному акціонерному товаристві «Ощадбанк» не надав, що не дає можливості відновити виплату його пенсії.
Нормативне обґрунтування позиції Відповідача
Як зазначалося вище, останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 - жовтень 2014 року.
07.11.2014 року Постановою Кабінету Міністрів України №595 був затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок здійснення соціальних виплат населенню).
Пунктом 2 Тимчасового порядку здійснення соціальних виплат населенню було визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Одночасно із цим, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - Перелік тимчасово неконтрольованої території)
Місто Луганськ, в якому був зареєстрований Позивач, було включено до даного Переліку.
Враховуючи приписи даних Постанов, а також положення ст.-ст. 116, 117, 19 Конституції України, Відповідач в подальшому не мав і не має на сьогоднішній день змоги здійснювати Позивачеві виплату пенсії за Законом України №2262.
Крім того, у відповідності до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1) пенсія за Законом України №2262 призначається і виплачується на підставі відповідної заяви про призначення пенсії встановленого зразка та інших документів, визначених даним Порядком.
У відповідності до п. 21 Порядку №3-1 Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.
Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання пенсіонерів.
Зі свого боку Головне управління неодноразово повідомляло Позивача, що в умовах проведення антитерористичної операції, починаючи з 2014 року Головне управління було переміщено до м. Сєвєродонецька.
Пенсійна справа Позивача залишилася за старою адресою ОСОБА_2 управління у м. Луганську.
З приводу неправомірної втрати майна, у тому числі документів, головне управління зверталося і з відповідним листом від 21.09.2015 вих.№4876/09-10 до правоохоронних органів, а саме: до Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області.
Згідно повідомлення Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області від 22.09.2015 вих.№13291 зазначене звернення було зареєстровано в Сєвєродонецькому МВ УМВС України у Луганській області у ЖЕО №10060 від 22.09.2015.
Відсутність пенсійної справи Позивача також є однією з об'єктивних причин припинення виплати пенсії Позивачеві.
Одночасно із зазначеним п. 8 Тимчасового порядку здійснення соціальних виплат населенню визначив правовий механізм виплати пенсії особам, що отримували пенсію за Законом України №2262, проживаючи на території України, що на сьогоднішній день є тимчасово неконтрольованою українською владою.
У відповідності до даної норми, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв.
Пунктом 4 Порядку №3-1 визначається, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
ОСОБА_3, який звернувся із вищевказаною Заявою про призначення (поновлення) виплати пенсії ОСОБА_1, згідно доданих документів діяв на підставі довіреності, а відтак, в розумінні ст. 242 Цивільного кодексу України не міг і не може вважатися законним представником ОСОБА_1.
Таким чином, на думку головного управління вищевикладене свідчить про наступне. Припинення виплати пенсії Позивачеві у листопаді 2014 року пов'язано із екстраординарними обставинами, а саме: визнанням Кабінетом Міністрів України у Розпорядженні від 07.11.2014 №1085-р частини території такою, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та встановленням у постанові від 07.11.2018 № 595 Тимчасового порядку здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.
У відповідності до положень ст. ст. 19, 116, 117 Конституції України вищезазначені акти Кабінету Міністрів України, як і інші аналогічні акти, є обов'язковими до виконання Відповідачем як органом державної влади.
Крім того, на сьогоднішній день виплата пенсії Позивачеві об'єктивно не є можливою через відсутність у Відповідача пенсійної справи, що залишилася за попереднім місцем розташування у м. Луганську.
Одночасно із цим протягом всього періоду невиплати пенсії Позивачеві існував і продовжує існувати правовий механізм, що дозволяє особам, які зареєстровані на тимчасово непідконтрольній українській владі території України отримувати пенсії, що передбачений п. 8 Тимчасового порядку здійснення соціальних виплат населенню, а також ч. З ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким Позивач, виходячи з наданої у позові інформації, не скористався за власним волевиявленням.
Не набуття Позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи унеможливлює проведення виплат його пенсії за даними так званої електронної пенсійної справи.
При цьому, виходячи з інформації наданої у позовній заяві, Позивачем не заперечується, що на сьогоднішній день, перебуваючи у Ізраїлі, в нього наявний внутрішній паспорт громадина України, нотаріально завірена копія якого була додана до Заяви про призначення пенсії. З цього приводу хочемо привернути увагу суду, що у відповідності до чинного законодавства процедура офіційного оформлення постійного проживання громадянина України за кордоном передбачає, серед іншого, здачу таким громадянином внутрішнього паспорту громадянина України та отримання у паспорті громадянина України для виїзду за кордон відмітки “постійне проживання” з зазначенням країни, де громадянин України планує жити.
Відтак, Позивачем не було надано доказів постійного проживання за кордоном в розумінні чинного законодавства -що принципово унеможливлювало б набуття ним статусу внутрішньо переміщеної особи.
Заява про призначення пенсії була подана особою, що в силу положень п. 4 Порядку №3-1 не мала на те відповідних повноважень, а також не містила у якості додатків документів, що вимагаються згідно чинного законодавства для відновлення виплати його пенсії, а саме: довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено адресу фактичного місця перебування та заяви про відкриття рахунку в приватному акціонерному товаристві «Ощадбанк».
Вищевказане, на думку Відповідача, свідчить про відсутність вини головного управління або його посадових осіб в припиненні виплати пенсії Позивача, а також в неможливості відновлення такої виплати в даний час, що не дає можливості розглядати такі дії Відповідача як противоправні.
Враховуючи це, зважаючи на те, що Позивач вимагає повернення заборгованості за період з 01.08.2014 по даний час, тобто не менше ніж по 01.12.2018, а відтак заявлений період перевищує три роки, хочемо акцентувати у вагу суду, що при розгляді даної справи необхідно враховувати ст. 55 Закону України №2262, яка встановлює, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Враховуючи, що Заява про призначення (поновлення) виплати пенсії ОСОБА_1, яка надійшла 21.03.2018, була подана особою, що в силу положень п. 4 Порядку №3-1 не мала на те відповідних повноважень, подання цієї заяви не може вважатися звернення за отриманням пенсії в розумінні ст. 55 Закону України №2262.
Крім того, ст. 55 Закону України №2262 передбачає можливість нарахуванням компенсації втрати частини доходів лише при виплаті сум пенсії за минулий час не отриманих пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України. Одночасно із цим при виплаті аналогічних сум пенсії не отриманих пенсіонером з власної вини стягнення такої компенсації не передбачається.
Як було обґрунтовано раніше, вищевказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність вини головного управління або його посадових осіб в припиненні виплати пенсії Позивача, а також в неможливості відновлення такої виплати в даний час, що не дає можливості розглядати такі дії Відповідача як противоправні.
Відтак, вважаємо, що позовні вимоги з поновлення виплати пенсії за вислугу років Позивачеві з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, прямо суперечать положення ст. 55 Закону України №2262.
Крім того, Позивачем не було надано відповідного обґрунтованого розрахунку суми такої компенсації.
Просить у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити в повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 20.11.2018. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом (а.с. 1-3).
20.11.2018 розгляд справи відкладено на 19.12.2018 для з'ясування позиції позивача стосовно відзиву на позовну заяву (а.с. 58).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 01.07.1999 серія П № 217006 (а.с. 10), та зареєстрований за адресою: м. Луганськ, кв. ЯкіраАДРЕСА_1 (а.с. 15-16).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства оборони України.
15.03.2018, 17.07.2018 представник позивача звертався до ГУПФУ в Луганській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за вислугу років як військовослужбовцю з дати припинення, з врахуванням всіх індексацій, підвищень, надбавок та доплат відповідно до пенсійного законодавства України як не працюючому пенсіонеру, дитині війни. Просив надіслати рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення виплати пенсії, повідомити про згоду на перерахування коштів на банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», повідомити, чи здійснено запит паперової або електронної пенсійної справи.
При цьому в заяві від 15.03.2018 зазначене місце проживання позивача - Ізраїль, АДРЕСА_2 (а.с. 9, 12).
Рішенням про відмову в поновленні виплати пенсії № 8 від 02.04.2018 відповідач відмовив у задоволенні заяви представника позивача від 15.03.2018 про перерахунок та поновлення виплати пенсії за вислугу років як військовослужбовцю з дати припинення, з врахуванням всіх індексацій, підвищень, надбавок та доплат відповідно до пенсійного законодавства України як не працюючому пенсіонеру, дитині війни.
При цьому в рішенні зазначено, що для поновлення пенсії позивачу необхідно особисто звернутися з наданням паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено адресу фактичного місця перебування, заяви про відкриття рахунку в ПАТ «Ощадбанк» (а.с.43).
Листом № 11503/03-01 від 28.08.2018 повідомлено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про відкриття рахунку в ПАТ «Ощадбанк» (а.с.13).
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Таким чином, відповідно до статті 1 вказаного Закону визначальною ознакою внутрішньо переміщеної особи є її перебування на території України на законних підставах та наявність права на постійне проживання в Україні.
Як встановлено матеріалами справи, та не заперечується самим відповідачем, представником позивача в заяві від 15.03.2018 було зазначене місце проживання позивача - держава Ізраїль, а не Україна.
Як наслідок, відносно позивача зовсім відсутні підстави для застосування положень норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У зв'язку з чим посилання відповідача на норми вказаного Закону та підзаконних нормативних актів, прийнятих на його виконання, при даних спірних відносинах є незмістовним.
В свою чергу, матеріалами справи встановлено, що позивачу призначена пенсія за вислугою років довічно згідно пенсійного посвідчення від 01.07.1999 серії П № 217006 (а.с. 10).
Пенсія позивача призначена відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 (Закон України № 2262), що не заперечується відповідачем.
Статтею 62 Закону України № 2262 визначено, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 вказаної статті).
Як встановлено матеріалами справи, позивач виїхав на постійне місце проживання за кордон восени 2014 року, тобто після призначення йому пенсії у 1999 році відповідно до положень Закону України № 2262.
Як наслідок, відносно позивача повинні бути застосовані положення ч. 2 ст. 62 Закону України № 2262 стосовно виплати пенсії в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак як встановлено змістом рішення № 8 від 02.04.2018 відповідач зовсім не врахував постійне місце проживання позивача в іноземній державі, помилково та безпідставно застосував до позивача положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та прийнятих на його виконання підзаконних нормативних актів.
Також відповідач зовсім не надав оцінки заяві представника позивача з урахуванням положень ч. 2 ст. 62 Закону України № 2262, які повинні бути застосовані при даних спірних правовідносинах, стосовно виплати пенсії позивачу в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз'яснень, не застосовував норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
У зв'язку з тим, що відповідач не вчиняв необхідних дій та не надавав належної оцінки документам, суд позбавлений можливості за встановлених обставин зобов'язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років як військовослужбовцю, оскільки не може підміняти собою пенсійний орган та робити за такий орган певні висновки.
Лише після дотримання відповідачем визначених ст. 62 Закону України № 2262 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» умов щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів суд буде вправі зробити висновки щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії.
Як наслідок, в наявності підстави для прийняття судом рішення стосовно прийнятого відповідачем рішення від 02.04.2018.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вище викладене, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.04.2018 про відмову в поновленні виплати пенсії.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву представника позивача від 15.03.2018 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням положень ст. 62 Закону України № 2262 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії на підставі наданих документів не підлягають задоволенню внаслідок передчасності їх заявлення.
Як наслідок, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про встановлення контролю виконання судового рішення
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн (арк. спр. 26).
Таким чином, на користь представника позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років як військовослужбовцю ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 8 від 02.04.2018 про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути нотаріально завірену заяву від 15.03.2018 про призначення (поновлення) виплати пенсії ОСОБА_1 (підписана ОСОБА_3) з дотриманням вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової позиції суду.
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років як військовослужбовцю ОСОБА_1 з 01.08.2014 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Луганські області (ідентифікаційний номер 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) на користь представника позивача ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Сачко, буд. 24 А, кв. 7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя ОСОБА_4