19 грудня 2018 року м. Київ № 320/5870/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу.
Ухвалою суду від 06.11.2018 р. подана позовна заява визнана такою, що не відповідає положенням ст.160 КАСУ, позивачу встановлено строк та визначено спосіб для усунення її недоліків шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, із розрахунку, що один екземпляр лишається суду, із зазначенням відомостей, передбачених ст.ст. 160, 161 КАСУ, зокрема, але не виключно змісту позовних вимог і викладу обставин, якими ці вимоги обґрунтовані; доказів, якими підтверджується заявлені обставини, зокрема, доказ того, що при оскарженні податкових повідомлень рішень, які були підставою для опису майна в податкову заставу, контролюючий орган був обмежений у праві описувати майно та передавати його у податкову заставу; обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод та інтересів заявника, надання доказу права власності на транспортний засіб, який описано - БМВ Х5; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
17.12.2018 р., на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній висловлює критичну оцінку прийнятого судом рішення та зазначає, що винесенням ухвали про залишення позову без руху, суд обмежує його у доступі до правосуддя, до якої приєднана неякісна ксерокопія документу, який складно ідентифікувати.
Дослідивши зміст заяви та ксерокопії, приєднаної до нього, суд констатує невиконання заявником вимог ухвали суду, а також вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на таке:
Основний закон України не тільки наділяє громадян певними правами, але і покладає на них чітко визначені обов'язки, тобто конституційно закріплені вимоги, які пред'являються кожній людині аби вона діяла встановленим такою нормою способом чи/або утримувалась від вчинення дій для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших громадян; недотримання цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність всього суспільства. За встановлений спосіб організації суспільства держава несе відповідальність перед іншими громадянами.
Так, до основних таких обов'язків громадян України належать, в тому числі обов'язок дотримуватись Конституції та законів України (ст.68 Конституції). Статтею 124 Конституції визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави. Аналогічна за змістом норма міститься в КАСУ.
Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцнює їх авторитет.
Згідно ч.1 ст.241 КАСУ ухвала суду є різновидом судового рішення, відтак обов'язкова для виконання на всій території України всіма суб'єктами права.
Крім того, положеннями ст.ст. 44, 47 КАСУ визначені процесуальні обов'язки сторін, до кола яких входить обов'язок поважного ставлення до суду. За неповагу до суду законом передбачена відповідальність - ст. 185-3 КУпАП. Судова влада займає особливе місце в системі державних органів, тому незалежний, сильний та авторитетний суд є однією із домінант демократичного суспільства.
Аналіз вищевказаних норм дає можливість для висновку про обов'язковість виконання судового рішення, яке набуло законної сили та неприпустимість учасника справи виходити за межі наданих йому прав та вдаватися до оцінки прийнятого судового рішення. У зв'язку з чим суд застерігає ОСОБА_1 від подібних дій на майбутнє та попереджає про право суду застосувати до нього такі заходи реагування як притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо зазначення позивачем про дії суду, які перешкоджають йому у доступі до правосуддя:
статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, так і дії на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією. Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції). Таким чином, Європейський Суд запровадженням практики нерозгляду заяв продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб'єктів звернення.
Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, законодавець, ухвалюючи конституційні зміни в частині правосуддя та, реформуючи судову систему послідовно імплементує в національне законодавство України нові підходи розгляду судових справ, започатковані та реалізовані Європейським судом з прав людини. Вказане відповідає реаліям сьогодення з урахуванням орієнтованості України на європейські цінності та демократичні засади побудови держави.
Згідно ч.3 ст.45 КАСУ якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, дії, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Позивач, як ініціатор звернення повинен подати витребувані від нього докази. Натомість, в порушення покладеного на заявника п. 4 ст.5 ст.44 КАСУ обов'язку останній не виконав законних вимог суду, а зловживаючи своїми правами, допустив подання заяви критичного змісту, яка не відповідає вимогам ст.160 КАСУ.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з метою надання можливості заявникові реалізувати своє право на звернення до суду, суд вважає за необхідне продовжити визначений ним строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом зобов'язання позивача подати суду у п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали позов, відповідно до кількості учасників справи, із розрахунку, що один екземпляр лишається суду, із зазначенням відомостей, передбачених ст.ст. 160, 161 КАСУ, зокрема, але не виключно змісту позовних вимог і викладу обставин, якими ці вимоги обґрунтовані; доказів, якими підтверджується заявлені обставини, зокрема, доказ того, що оскарження податкових повідомлень рішень, які стали підставою для опису майна у податкову заставу, обмежують відповідача у праві описувати майно платника податків та передавати його у податкову заставу; обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод та інтересів заявника, з наданням доказу права власності на транспортний засіб, який описано - БМВ Х5 у придатному для читання вигляді; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Керуючись статтями 160, 161, 171 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити ОСОБА_1 визначений строк для усунення недоліків позовної заяви, який складає п'ять днів з моменту одержання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.