20 грудня 2018 року Справа № 804/4688/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення,
скасування податкового повідомлення-рішення, -
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 26.06.2016 № 10277-1302, яким йому визначено податкове зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2016 рік на суму 316312,83 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.
13.08.2018 року адміністративна справа отримана Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
20.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято дану справу до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.09.2018 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі відповідно до яких вказано, що подана ним у визначений законом строк декларація з плати за землю за 2016 рік, у якій він самостійно відповідно до умов договору оренди землі від 29.03.2006 задекларував розмір орендної плати на рік (137 068,90 грн) з помісячною розбивкою цього платежу, була прийнята податковим органом та відповідно до якої здійснював своєчасно щомісячні платежі. За період з січня 2016 року по травень 2016 року позивачем було сплачено 57112,05 грн., у зв'язку з чим відповідач повинен був зменшити позивачу суму нарахованого зобов'язання.
19.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
15.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні було витребувано у відповідача додаткові докази по справі, закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті.
10.12.2018 року представником позивача було надано заяву відповідно до якої вказано, що відповідачем не доведено правомірність визначення розміру орендної плати за землю, у зв'язку з чим просив позовні вимоги задовольнити.
11.12.2018 року сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, представник відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надавав.
У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2016 рік згідно з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, були обставини щодо сплати позивачем орендної плати за землі комунальної власності площею 0,7425 га на підставі договору оренди землі, укладеного із Дніпропетровською міською радою відповідно до рішення цієї ради від 29.03.2006 року та зареєстрованого 15.06.2006 року за № 040610400691, в розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1.3, що є меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), - 3% від грошової оцінки.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Аналогічне визначення міститься і у статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-IV.
Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.
Згідно пункту 288.1 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункти 288.5.1, 288.5.2 зазначеного пункту).
Отже, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
З огляду на вищевказані норми, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Разом з тим, обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що податкове зобов'язання щодо орендної плати за земельну ділянку він щорічно визначає у податковій декларації та сплачує щомісяця рівними платежами.
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (стаття 285 ПК України).
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 ПК України).
При цьому, відповідно до вимог норми пункту 287.5 статті 287 ПК України плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а нормою пункту 288.4 цієї статті, яка є спеціальною щодо умов внесення орендної плати, - встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Судом встановлено, що з початку 2016 року по день винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення №10277-1302 від 26.06.2016 року позивач сплачував плату за оренду землі за 2016 рік у розмірі 11422,41 грн. за місяць.
З наявних в матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що позивач за період з січня 2016 року по травень 2016 року включно сплатив орендну плату за землю в загальній сумі 57112,05 грн., а отже, за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням виникає вимога сплати повторного оподаткування за дану земельну ділянку у частині сплачених сум.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що станом на дату прийняття податкового повідомлення рішення позивач частково сплачував орендну плату за землю, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №10277-1302 від 26.06.2016 року підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 57112,05 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3163,14 грн., що документально підтверджується квитанцією 0.0.589274284.1 від 22.07.2016 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 569,37 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пр.Героїв 45/155, ІПН НОМЕР_1) до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49026, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 95а, код ЄДРПОУ 39499924) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10277-1302 від 26.06.2016 року винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 57112,05 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пр.Героїв 45/155, ІПН НОМЕР_1) судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 569,37 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять гривень тридцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2