18 грудня 2018 рокум. Ужгород№ 807/581/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Павловій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 19 грудня 2018 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, яким просить визнати неправомірними дії посадових осіб управління Держпраці у Закарпатській області щодо проведення інспекційного відвідування та накладення штрафу; скасувати постанову про накладення штрафу № ЗК81/218/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-30 від 24.04.2018 року.
17.12.2018 року представник позивача подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК81/218/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-30 від 24.04.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у справі. Заявлене клопотання позивач аргументує тим, що незважаючи на оскарження постанови про накладення штрафу, відповідач направив її на виконання до Хустського районного відділу державної виконавчого служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, яким відкрито виконавче провадження з примусового виконання цієї постанови, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження № 56681199 від 02.07.2018 року. Вважає, що примусове виконання оскарженої постанови може призвести до значної шкоди його інтересам та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо.
Частиною 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заявлене представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Частиною 1 ст. 151 КАС України визначено перелік заходів, якими суд може забезпечити адміністративний позов. До таких, зокрема, відносяться:
1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК81/218/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-30 від 24.04.2018 року, що є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Оскаржена постанова разом із заявою про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання скерована до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, за результатами розгляду яких головним державним виконавцем постановою від 02.07.2018 року відкрито виконавче провадження № 56681199.
Норми статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII не містять підстав для зупинення виконавцем виконавчих дій у разі оскарження боржником постанови про накладення штрафу у судовому порядку, а тому звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, враховуючи початок здійснення примусового виконання оскарженої постанови, не гарантує захист його прав та інтересів до вирішення даної справи по суті.
Разом з тим, згідно ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, що також узгоджується з передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України видом засобів забезпечення позову.
Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до завдання значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, зокрема, у рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, враховуючи необхідність забезпечити баланс між правами, про захист яких просить заявник, та негативними наслідками, що можуть настати у зв'язку з реалізацією оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення даного адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК81/218/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-30 від 24.04.2018 року - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК81/218/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-30 від 24.04.2018 року до набрання законної сили рішенням суду у справі.
3. Ухвала підлягає негайному виконанню.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя С.І. Рейті