20 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4570/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 25.06.2018 по 07.08.2018 без утримання податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після звільнення з військової служби станом на 25.06.2018 їй не було виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу, щомісячну грошову премію у розмірі 98% посадового окладу, грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік, матеріальну допомогу за 2018 рік, компенсацію за не отримане речове майно, що встановлені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2018 №149. Позивач просила позов задовольнити в повному обсязі, оскільки така протиправна бездіяльність відповідача порушує її конституційні права.
Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.
23 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2018 року №149 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира другого відділення охорони третього взводу охорони четвертої роти охорони батальйону охорони, звільнену наказом командира 26 артилерійської бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 05 червня 2018 року №92-РС з військової служби у запас за пунктом "д" частини шостої з урахуванням підпункту "а" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обовязок і військову службу" (як жінку, яка має дитину віком до 18 років і яка не висловила бажання продовжувати військову службу), вважати такою, що справи та посаду здала 25 червня 2018 року, з 25 червня 2018 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.18).
Як вбачається із копії виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.06.2018 по 02.08.2018 повний розрахунок після звільнення ОСОБА_1 у вказаний період не проведено (а.с.20-21).
Згідно довідки по особовому рахунку ОСОБА_1 за 07.08.2018 встановлено, що кошти військової частини у сумі 10 438,29 грн зараховані на поточний рахунок 07.08.2018 (а.с.19)
Вважаючи, що виплату даної суми відповідачем було затримано, позивач звернулась до суду із вимогою стягнути середній заробіток за цей період.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Нормами ст.116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, відповідач при звільненні ОСОБА_1 повинен був сплатити належну їй суму грошового забезпечення на підставі ст.116 КЗпП України в день звільнення. При цьому, за несвоєчасність розрахунку настає відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.
Суд не приймає до увагу твердження відповідача, що особа не виключається зі списків особового складу військової частини без своєї згоди. Так, позивачем станом на день звільнення подано рапорт про відсутність претензій до керівництва (а.с.44).
Після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовця та виключення зі списків особового складу військової частини з ним має бути проведений розрахунок.
ОСОБА_1 звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу військової частини 25.06.2018. Водночас повний розрахунок з позивачем при звільненні проведений лише 07.08.2018.
Таким чином, факт затримки розрахунку при звільненні є беззаперечним та підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, у зв'язку з чим існують підстави для визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною (а.с.19-21).
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
З огляду на викладене, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, до стягнення на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за період з 26.06.2018 по 06.08.2018 (07.08.2018 є днем фактичного розрахунку).
При цьому суд наголошує на тому, що з метою визначення середнього заробітку для обчислення суми відшкодування за несвоєчасність розрахунку, згідно п.2 Порядку № 100, беруться до уваги виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто в даному випадку 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Відповідно до 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
В силу вимог пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виходячи із наявної в матеріалах справи довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 12.10.2018 № 5821, середньоденна заробітна плата позивача за останній місяць роботи, що передував звільненню (червень 2018 року) становила 304,14 грн(а.с.39).
У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
З урахуванням вищевикладеного, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача - 304,14 грн та період затримки виплати одноразової грошової допомоги - 41 календарний день, з військової частини НОМЕР_1 необхідно стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 12469,74 грн (41 х 304,14).
Відповідно вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі підлягає задоволенню в частині періоду з 26.06.2018 по 06.08.2018.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, та те, що право позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку встановлено законом, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , інд. код НОМЕР_4 ) повного розрахунку при звільненні.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 12469,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2018 по 06.08.2018.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва