м. Вінниця
20 грудня 2018 р. Справа № 135/978/18
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,
позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними, скасування постанов
30.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся в Ладижинський міський суд з адміністративним позовом до Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування постанов.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 16.05.2018 року головним державним виконавцем Ладижинського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження та винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Позивач вказав, що жодних листів з ДВС не отримував і дізнався про стягнення під час складення акту за місцем основної роботи - філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» 28.06.2018 року. Належним чином завірену копію постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.05.2018 року отримав лише 19.07.2018 року.
30.07.2018 року позивач звернувся до відповідача та дізнався, що підставою для відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника послугував виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3. Зі змісту якого позивачу стало відомо, що виконавчий напис мав бути пред'явлений до виконання протягом одного року з дня його вчинення, а саме до 13.10.2017 року. Таким чином, позивач вважає, що виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, з порушенням строків пред'явлення його до примусового виконання.
На переконання позивача, державний виконавець мав перевірити вказані обставини та, встановивши, що виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання поза межами встановленого строку, зобов'язаний був, у відповідності до ч. 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", повернути його стягувачу без прийняття до виконання.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом, у якому ОСОБА_1 просив:
- визнати дії головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2018 року та постанови про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.05.2018 року протиправними;
- скасувати постанови головного державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2018 року та постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.05.2018 року, винесених в ході виконавчого провадження № 56298553.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09.08.2018 року, в порядку ст. 29 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд Вінницькому окружному адміністративному суду.
02.11.2018 року матеріали адміністративного позову №135/978/18 надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
В межах строку, встановленого судом, позивачем подано матеріали на усунення недоліків позовної заяви (вх. № 56148).
Ухвалою суду від 10.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 18.12.2018 року. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк».
17.12.2018 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 58209), у якому останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказали, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
02.05.2018 року до Ладижинського МВ ДВС надійшла заява представника АТ КБ «Приватбанк» про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2720902 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса № НВА 910503. Державним виконавцем 03.05.2018 року відкрито виконавче провадження, постанову про що 04.05.2018 року рекомендованим листом надіслано на адреси боржника та стягувача. Після здійснення запитів в рамках Закону та отримання відповідної інформації, державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копію відповідної постанови також було надіслано боржнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, тому при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не було порушено норм Закону і, оскільки боржник ОСОБА_1, якому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом у відділ не з'явився, державним виконавцем було отримано інформацію про місце роботи боржника та, відповідно до ст.ст. 68, 69,70 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про звернення стягнення на доходи боржника було надіслано на підприємство за місцем роботи боржника.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 18.12.2018 року оголошено перерву в судовому засідання до 20.12.2018 року.
Позивач та його представник у судових засіданнях підтримали заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність (вх. № від 20.12.2018 року, вх. 58857 від 20.12.2018 року, відповідно).
В силу частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
02.05.2018 року до Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16.04.2018 року №201804160487 про відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу від 13.10.2016 року по справі №9017 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2719202,24 грн., а також витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису 1700 грн., а всього 2720902,24 грн.
Згідно виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.10.2016 року, запропоновано стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2719202,24 грн., а також витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису 1700 грн., а всього 2720902,24 грн. Виконавчий напис має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення.
03.05.2018 року Головним державним виконавцем Ладижинського МВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 на підставі Виконавчого напису №9017 від 13.10.2016 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округа Дніпропетровської області ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56298553 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ «ПриватБанк» коштів у сумі 2720902 грн. Згідно супровідного листа від 03.05.2018 року № 2750 копія постанови направлялась боржнику та стягувачу.
В подальшому відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 отримує дохід у філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», та керуючись статями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 16.05.2018 року ВП №56298553 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 Супровідним листом відповідача від 16.05.2018 року №2892 копія вказаної постанови направлялась боржнику, стягувачу та філії «Прахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика».
17.05.2018 року Головним державним виконавцем Ладижинського МВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_2 винесено постанову ВП №56298553 про стягнення виконавчого збору у розмірі 272090,20 грн. з ОСОБА_1
Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
05.10.2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року.
Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначені статтею 12 Закону № 1404-VIII.
Зокрема, відповідно частини 1 статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною 2 статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Судом з'ясовано, що Виконавчий напис №9017, яким стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2719202,24 грн., а також витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису 1700 грн., а всього 2720902,24 грн., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинений 13.10.2016 року. В цьому ж виконавчому написі зазначено, що він має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення.
При цьому суд зауважує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регляментує примусове виконання рішень, в тому числі строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є Закон України «Про виконавче провадження».
Таким чином, до Виконавчого напису №9017 від 13.10.2016 року, як виду виконавчого документу, підлягають застосуванню положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набув чинності 05.10.2016 року.
З огляду на що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 1 статті 12 Закону № 1404-VIII, а саме, що виконавчий документ, у даному випадку - Виконавчий напис №9017 від 13.10.2016 року, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина друга цієї ж статті вказує, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, характер спірних правовідносин та норми Закону, що їх регулюють, суд констатує наступне.
Виконавчий напис №9017 від 13.10.2016 року, в частині визначення строку пред'явлення його до виконання, не відповідає вимогам, чинному на час його вчинення, Закону № 1404-VIII.
Відповідно до положень статей 11 та 12 Закону № 1404-VIII, Виконавчий напис №9017 від 13.10.2016 року, з урахуванням дати його вчинення, суб'єктного складу та виду заборгованості, може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення, тобто до 13.10.2019 року.
Державний виконавець, вирішуючи питання про прийняття виконавчого документу до виконання має керуватись положеннями Закону № 1404-VIII, норми якого визначають строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії державного виконавця щодо прийняття до провадження Виконавчого напису №9017 від 13.10.2016 року, поза межами строку зазначеному в ньому, відповідають вимогам Закону № 1404-VIII, а тому підстави для визнання таких дій протиправними відсутні. З огляду на що, адміністративний позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що протиправність постанов про відкриття провадження та про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, позивач мотивував протиправністю дій державного виконавця, які не знайшли свого підтвердження в межах розгляду даної справи, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувані постанови державного виконавця є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 1404-VIII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. ст. 255, 272 КАС України. Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення
Повний текст рішення суду складено 20.12.2018 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович