Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 грудня 2018 р. Справа№0540/7460/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленов А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 85700) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд.26, м. Волноваха, Донецька область, 85700) про визнання рішення від 05.07.2018 про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 серпня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, в якій просить визнати рішення від 05.07.2018 про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям протиправним, зобов'язати здійснити нарахування та виплатити державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям/а.с.4-11/.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що знаходячись у м. Макіївка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина, ОСОБА_2. На підставі рішення суду, яким було встановлено факт народження дитини, тільки 30.05.2018 року Докучаєвським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, було видано свідоцтво про народження дитини. Отримавши свідоцтво про народження дитини та зареєструвавшись з дитиною, як тимчасово переміщена особа за адресою АДРЕСА_1, вона звернулася до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації із заявою від 31.05.2018 року про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Однак у зв'язку із відсутністю за фактичним місцем прожзивання/перебування, відмовлено у призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй допомоги при народженні дитини та зобов'язати відповідача призначити та здійснити їй виплату такої допомоги за її заявою від 31 травня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
07 вересня 2018 року від представника УСЗН надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що 31.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН із заявою (за формою Мінсоцполітики України) щодо призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, допомоги одиноким матерям та державної допомоги малозабезпечиним сім'ям. УСЗН прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні допомоги, оскільки позивач був відсутній за фактичним місцем проживання/перебування. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню /а.с.23-26/.
Відповідно до ухвали суду від 27 вересня 2018 року розгляд справи №0540/7460/18-а проводиться за правилами загального позовного провадження/а.с.27/.
На виконання ухвали суду відповідачем надіслано копію особової справи ОСОБА_1/а.с.33-49/.
24 жовтня 2018 року судом продовжено підготовче провадження до 21 листопада 2018 року.
21 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі №0540/7460/18-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання рішення від 05.07.2018 про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
30 травня 2018 року за № 107 Докучаєвським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, складено актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 /а.с.13/.
Позивач та її син є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Харцизька Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2018 року № 0000547132, №0000547165 /а.с.15/.
31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою (за формою Мінсоцполітики України) про призначення їй державної допомоги при народження дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, допомоги одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям /а.с.37/.
05 липня 2018 року Управлінням соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області прийнято рішення про відмову у признаенні державної допомоги відповідно до рішення комісії з питань призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №97 від 02.07.2018 /а.с.34/.
Також, листом УСЗН від 08.08.2018 вих.№01/2-06-6492 повідомлено позивача, що у звязку із її відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування було зроблено відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та залишено повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до УСЗН для проходження верефікації. У звязку із чим 02.07.2018 було прийнято рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги /а.с.17-18/.
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні державної допомоги у зв'язку із її відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини, допомоги одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмовити в призначенні допомоги при народженні дитини, допомоги одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям, суд виходить з наступного.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 5 зазначеного Закону на органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) покладений обов'язок призначення та виплати всіх видів державної допомоги сім'ям з дітьми.
На виконання статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, пунктом 2 якого, на управління праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) покладений обов'язок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Умови призначення і виплати державної допомоги, визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.
Пунктом 2 Порядку № 1751 передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 33 Порядку 1751 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".
Відповідно до приписів пункту 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що для громадян України єдиною обов'язковою умовою, яка надає право на отримання вказаної державної допомоги, є виховання та проживання у сім'ї неповнолітньої дитини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач та її малолітня дітина, є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).
Пунктом 36 Порядку № 1751 визначені вичерпні підстави припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям (батькам), а саме, виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.
Тобто, нормами чинного законодавства не передбачена така умова припинення виплати допомоги одинокій матері та допомоги малозабезпеченій сім'ї як відсутність за зареєстрованим місцем проживання.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Суд зазначає, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Вказаний Закон, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 4 зазначеного Закону визначається, що облік внутрішньо переміщених осіб шляхом видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік такої особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач у встановленому чинним законодавством порядку взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.
Згідно з пунктом 54 Порядку № 1751 у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і не може обмежуватися в залежності від місця проживання.
Статтями 21, 22, 24 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлюється відповідальність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян за недостовірність даних і документів, виданих та поданих для призначення державної допомоги; а також передбачена відповідальність органів, що призначають і здійснюють виплату допомоги сім'ям з дітьми.
Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги. Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.
Відповідачем не надано суду доказів звернення позивача з повідомленням про зміну обставин, що впливають на виплату допомоги або виникнення підстав вважати недостовірними документи, подані для призначення допомоги.
Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для їх належного матеріального забезпечення.
Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зауважує, що позивач та її малолітня дітина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якого виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд приходить висновку, що відмова відповідача у наданні допомоги на дітей одинокій матері, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Разом з тим, позовна вимога в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу державної допомоги при народженні дитини, державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні права суб'єкту владних повноважень. Суд може вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічного права, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Призначення допомоги є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд може лише зобов'язати управління повторно розглянути заяву позивача про призначення допомоги від 31 травня 2018 року, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відтак, після скасування судом рішення від 05 липня 2018 року відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 31 травня 2018 року і прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні з дати первинного звернення ОСОБА_1 до управління.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Квитанцією від 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 за подання даного позову сплатила судовий збір у сумі 704,80грн/а.с.3/.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 адреса проживання: АДРЕСА_1 85700, ІПН НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд.26, м. Волноваха, Донецька область, 85700, ЄДРПОУ 03197227) про визнання рішення від 05.07.2018 про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд.26, м. Волноваха, Донецька область, 85700, ЄДРПОУ 03197227) від 05 липня 2018 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд.26, м. Волноваха, Донецька область, 85700, ЄДРПОУ 03197227) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 адреса проживання: АДРЕСА_1 85700, ІПН НОМЕР_2) від 31 травня 2018 року і прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні з дати первинного звернення ОСОБА_1 до управління.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Волноваської районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Гагаріна, буд.26, м. Волноваха, Донецька область, 85700, ЄДРПОУ 03197227) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 адреса проживання: АДРЕСА_1 85700, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 20 грудня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Зеленов А.С.