Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2018 р. Справа№200/12362/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85043, Донецька область, м. Білицьке, пров. Квитковий, 4)
до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А)
про визнання неправомірним та скасування рішення від 5 жовтня 2018 року № 3129, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувсь до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 5 жовтня 2018 року № 3129 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання відповідача зарахувати період його навчання та до підземного (пільгового) стажу періоди роботи позивача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 липня 2018 року про призначення пенсії із врахуванням зарахованого стажу навчання та роботи. Одночасно позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без участі позивача.
Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/12362/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, відмовляючи у призначенні йому пенсії посилався на те, що заявником не додано до пенсійного органу відповідні довідки про підтвердження пільгового стажу за період роботи у зазначених шахтах, первинні (архівні) документи яких знаходяться на території м. Кіровське Донецької області, тобто на тимчасово непідконтрольній території, що підтверджується. Позивач зауважив, що усі необхідні довідки в підтвердження його повного стажу роботи було надано до УПФУ м. Кіровське Донецької області при призначенні мені пенсії по інвалідності. Крім того, позивач заявив готовність надати відповідачу необхідні довідки, деякі з них лише копії, але відповідач відразу відмовився приймати будь-які документи з непідконтрольної території з посиланням на те, що дані документи не мають юридичної сили та не створюють правових наслідків. Таким чином, на думку позивача, відповідач не врахував до стажу заявника період його навчання та роботи у зв'язку з тим, що трудова книжка для пенсійного фонду не є безпосереднім доказом, а будь-які підтверджуючі стаж роботи документи, окрім трудової книжки, які видані з непідконтрольної території, чи їх копії, для пенсійного фонду не мають юридичної сили, що не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує його конституційні прав.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав, аналогічних у оскаржуваному рішенні. Щодо вимог позивача про зарахування до стажу періоди навчання позивача, відповідач зазначив, що у трудовій книжці позивача відсутній відповідний запис про період його навчання в Єнакіївському гірничому технікумі. Крім того, відповідач зауважив, що в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які відомості про навчання позивача у Єнакіївському гірничому технікумі з 1 вересня 1987 року по 25 лютого 1991 року та навіть в матеріалах доданих до адміністративного позову відсутні відповідні відомості щодо періоду навчання позивача.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 258988, виданого Кіровським МВ УМВС України у Донецькій області 26 січня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2. Позивач претендує на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» із урахуванням підземного стажу за періоди роботи: з 21 березня 1991 року по 2 грудня 1991 року, з 23 листопада 1993 року по 16 липня 1994 року, з 23 серпня 1994 року по 22 жовтня 1995 року, з 12 січня 1996 року по 26 лютого 1996 року, з 13 січня 1997 року по 27 квітня 1998 року - провідні професії, з 4 травня 1998 року по 31 серпня 2001 року - провідні професії, з 6 вересня 2001 року по 15 жовтня 2001 року, з 23 вересня 2002 року по 30 травня 2011 року - провідні професії, з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2016 року - знаходження на інвалідності (внаслідок трудового каліцтва), яке застосовується виключно в частині визначення права на пенсію. (частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 3860474 на ім'я позивача підтверджується, що 21 березня 1991 року його було прийнято учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею на шахту «РАССВЕТ» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля», 23 квітня 1991 року - позивача переведено на посаду гірничого другого розряду з повним робочим днем під землею, 2 грудня 1991 року - звільнено у зв'язку з призовом до лав ОСОБА_2; з 23 листопада 1993 року по 16 липня 1994 року позивач працював гірничим третього розряду з повним робочим днем під землею на шахту «Світанок» «Жовтеньвугілля», м. Кіровське Донецької області; 23 серпня 1994 року його було прийнято на шахту «Комсомолець Донебасу» учнем стовбурового (підземним) з повним робочим днем під землею, 27 вересня 1994 року - переведений стовбуровим підземним з повним робочим днем під землею, 23 січня 1995 року - переведений на посаду гірничого очисного забою з повним робочим днем під землею, на якій працював по день звільнення - 22 жовтня 1995 року; 12 січня 1996 року позивача прийнято гірничим з повним робочим днем під землею на шахту «Світанок» «Жовтеньвугілля», м. Кіровське Донецької області, де позивач працював до 26 лютого 1996 року; у період з 13 січня 1997 року по 27 квітня 1998 року працював гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею на шахту «Комсомолець Донбасу»; з 4 травня 1998 року по 31 серпня 2001 року працював гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею; 23 вересня 2002 року позивач працював гірничим очисного забою з повним робочим днем під землею шахти «Комсомолець Донбасу» та 30 травня 2011 року його було звільнено за станом здоров'я.
18 вересня 2018 року позивач звернувся до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була зареєстрована 18 вересня 2018 року за № 3129. Позивачем для призначення пенсії були надані наступні документи: заяву про призначення пенсії № 3129 від 18 вересня 2018 року, копію трудової книжки БТ-ІІ № 3860474, копію військового квитка УН № 0912676 від 6 грудня 1991 року, копію свідоцтва № 522 від 23 квітня 1991 року, № 103 від 14 квітня 1994 року, копію акта спеціального розслідування нещасного випадку від 22 червня 2011 року, № 21 від 23 червня 2011 року, копію довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № НОМЕР_2 від 18 липня 2018 року, виписку з акту огляду МСЕК АВ № 0549576 від 27 жовтня 2015 року, копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру.
Рішенням відповідача від 5 жовтня 2018 року № 3129 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Як вбачається зі змісту зазначеного рішення підставою відмови у призначенні пенсії позивачу було відсутність необхідного пільгового (підземного) стажу роботи. Також, судом встановлено, що відповідачем не було зараховано наступні періоди роботи позивача: з 21 березня 1991 року по 2 грудня 1991 року на підприємстві «шахта «РАССВЕТ» ПО «Шахтерскуголь», з 23 листопада 1993 року по 16 липня 1994 року на підприємстві «Шахта «Світанок» «Жовтеньвугілля», м. Кіровське Донецької області; з 23серпня 1994 року. по 22 жовтня 1995 року на підприємстві «шахта «Комсомолець Донбасу» м. Кіровське Донецької області, з 12 січня 1996 року по 26лютого 1996 року на підприємстві «шахта «Світанок» «Жовтеньвугілля» м. Кіровське Донецької області; з 13 січня 1997 року по 27 квітня 1998 року на підприємстві «шахта «Комсомолець Донбасу» м. Кіровське Донецької області; з 4 травня 1998 року по 31 серпня 2001 року на підприємстві «ДВАТ «ШУ «Кіровське» ДХК «Жовтеньвугілля» № 1» м. Кіровське Донецької області; з 23 вересня 2002 року по 30 травня 2011 року на підприємстві ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» м. Кіровське Донецької області, у зв'язку з відсутністю довідки про пільговий характер роботи позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з нормами частини 3 статті 114 зазначеного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Відповідач у наданому відзиві, зокрема, зазначив, що записами трудової книжки позивача №№ 10-13, 16-17, 25-27 підтверджується, що позивач у спірні періоди працював на підприємстві «шахта «Комсомолець Донбасу» м. Кіровське Донецької області. Проте, в матеріалах пенсійної справи, на час прийняття управлінням рішення про відмову в призначені пенсії позивачу, відсутній наказ «Про підсумки атестації робочих місць» по «Шахті «Комсомолець Донбасу», тому, враховуючи вимоги Закону №1058 та Порядку проведення атестації робочих місць спірні періоди роботи позивача не можуть бути зараховані до пільгового стажу. Також, відповідач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідач також зауважив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» (колишня «шахта «Комсомолець Донбасу») зареєстровано за адресою: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська 1, але у зв'язку особливостями фінансово-господарської діяльності фактично знаходиться у м. Христівка Донецької області (колишнє м. Кіровське), тобто на неконтрольованій українською владою території. Усі документи, пов'язані з господарською діяльністю підприємства знаходяться по фактичному місцю знаходження та ведення господарської діяльності. За адресою вказаною у реєстраційних документах керівництво підприємства відсутнє, у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість витребувати пільгову довідку.
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємство фактично знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши до пільгового стажу спірні періоди його роботи.
Щодо зарахування періоду навчання у Єнакіївському гірничому технікумі у період з 1 вересня 1987 року по 25 лютого 1991 року, суд зазначає наступне.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 зазначеного закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, с трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі. Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Суд погоджується із позицією відповідача, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчанням на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як встановлено судом, трудова книжка позивача не містить запису про період його навчання в Єнаківському гірничому технікумі.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд зауважує, що позивачем до суду не було надано зазначених вище документів, які б могли підтвердити його навчання у відповідний період в Єнакіївському гірничому технікумі. Також, з наявних матеріалів справи не вбачається подання підтверджуючих навчання документів відповідачу при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано докази навчання в означені періоди в Єнакіївському гірничому технікумі, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.
Позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Отже, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судовий збір у розмірі 650 грн. 00 коп., пропорційно до частини задоволених вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85043, Донецька область, м. Білицьке, пров. Квитковий, 4) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А) про визнання неправомірним та скасування рішення від 5 жовтня 2018 року № 3129, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 5 жовтня 2018 року № 3129.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2018 року № 3129 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового (підземного) стажу роботи періоди роботи з 21 березня 1991 року по 2 грудня 1991 року на підприємстві «шахта «РАССВЕТ» ПО «Шахтерскуголь», з 23 листопада 1993 року по 16 липня 1994 року на підприємстві «Шахта «Світанок» «Жовтеньвугілля», з 23 серпня 1994 року по 22 жовтня 1995 року на підприємстві «шахта «Комсомолець Донбасу», з 12 січня 1996 року по 26 лютого 1996 року на підприємстві «шахта «Світанок» «Жовтеньвугілля», з 13 січня 1997 року по 27 квітня 1998 року на підприємстві «шахта «Комсомолець Донбасу», з 4 травня 1998 року по 31 серпня 2001 року на підприємстві «ДВАТ «ШУ «Кіровське» ДХК «Жовтеньвугілля» № 1», з 23 вересня 2002 року по 30 травня 2011 року на підприємстві ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477) судовий збір у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 19 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 19 грудня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.