20 грудня 2018 року Справа № 0440/7030/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить: визнати незаконним переведення ОСОБА_1 з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№3)» на підставі листа (розпорядження) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; заборонити Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції переведення увязнених до інших СІЗО в межах області керуючись п.4.2 Розділу II наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013р. до внесення змін до вказаного наказу.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.07.2018р. обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та поміщено його до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». 04.08.2018р. на підставі листа (розпорядження) в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2018р. позивача було переведено до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№3)». Позивач вважає таке переведення незаконним, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2018р. адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 21.09.2018р. недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 30.11.2018р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 22.11.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 30.09.1998р. по 03.11.2018р. Перед звільненням займав посаду заступника начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень у штаті державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4). На день звільнення мав звання майора внутрішньої служби.
Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2018р. стосовно позивача було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 42018040000000535 від 03.05.2018р.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 18.07.2018р. скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2018р. та постановлено нову, якою позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
18.07.2018р. позивач був взятий під варту у приміщені Апеляційного суду Дніпропетровської області та направлений до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Так, 30.07.2018р. до виконуючого обов'язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_2 звернувся з рапортом виконуючий обов'язки начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_3, в якому просив етапувати ОСОБА_1 для подальшого утримання до іншої установи, у зв'язку з недопущення втручання в проведення слідчих дій відносно заступника начальника відділу за виконанням судових рішень Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_1, який утримується під вартою в зазначеній установі, а саме враховуючи їх велику обізнаність серед співробітників установи та можливу підтримку, так і непередбаченого реагування з боку ув'язнених.
На підставі розпорядження виконуючого обов'язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_2 № 3/5-4876/Е від 30.07.2018р. позивача було переведено до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№3)», розташованої у межах Дніпропетровської області.
Позивач вважає його переведення до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№3)» незаконним, та просить суд заборонити Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції переведення увязнених до інших СІЗО в межах області керуючись п.4.2 Розділу II наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013р. до внесення змін до вказаного наказу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016р. № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції», міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються: Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Дніпропетровськ) - управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області; управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області; управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області.
Згідно з Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Територіальний орган Міністерства юстиції - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - територіальний орган) є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Територіальному органу безпосередньо підпорядковуються воєнізовані формування, що є відокремленими підрозділами без права юридичної особи та діють на підставі положення, що затверджується Міністерством юстиції, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підприємства установ виконання покарань, інші підрозділи, підприємства, установи і організації, створені для забезпечення завдань Міністерства юстиції України.
Відповідно до Положення про державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Дніпровська установа виконання покарань (№ 4) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Органом управління установи виконання покарань є Міністерство юстиції України. Діяльність установи виконання покарань контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Так, наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до п.4.2. другого розділу Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, переведення ув'язнених з одного СІЗО до іншого, що розташований у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, здійснюється за письмовим розпорядженням начальника територіального органу управління ДПтС України з обов'язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
Судом встановлено, що у зв'язку із службовою необхідністю, керуючись п. 4.2 ч.4 розділу II наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України», виконуючим обов'язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_2 видано розпорядження № 3/5-4876/Е від 30.07.2018р. про переведення з подальшим триманням з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» обвинуваченого ОСОБА_4.
Суд звертає увагу, що наказ Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. № 460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України», яким керувався виконуючий обов'язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції при виданні розпорядження про переведення позивача до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» в межах Дніпропетровської області є чинним та не скасованим. Доказів його оскарження суду не надано.
Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує незаконність свого переведення тим, що розпорядження про переведення було видане виконуючим обов'язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а не начальником, як зазначено в п. 4.2 ч.4 розділу II наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби України».
Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України №797/6 від 17.07.2018р. на час відпустки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_5 виконання його обов'язків покладено на першого заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_6
Таким чином, суд вважає переведення позивача з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» законним та правомірним.
Що стосується позовної вимоги про заборону Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції переведення ув'язнених до інших СІЗО в межах області керуючись п.4.2 Розділу II наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013р. до внесення змін до вказаного наказу, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що зазначений наказ є чинним і обов'язковим для виконання, а тому така вимога задоволенню не підлягає та є передчасною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Надії Алексєєнко, буд.80, м. Дніпро, 49006, паспорт ЕК № 684047) до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Короленка,4, м. Дніпро, 49070, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання дій протиправними та заборону вчиняти певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Рішення не набрало законної сили 20.12.2018р.
Помічник судді І.В. Калита
З оригіналом згідно
Помічник судді І.В. Калита