17 грудня 2018 року Справа № 160/7809/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, в якому просить: - зобов'язати Управління поліції охорони в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Кірова, 59, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.10.2018 він був звільнений зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». У зв'язку із звільненням через скорочення штату, за наявності необхідної вислуги років, йому підлягає нарахуванню та виплаті одноразова грошова допомога, на підставі ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.10 Порядку №393. Враховуючи, що відповідач відмовив йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення, про що свідчить відсутність в наказі про звільнення такого запису, а також з огляду на те, що у відповіді на його вимоги, відповідач запропонував звернутися до суду для отримання грошових коштів в примусовому порядку, вважає, що його порушені права та інтереси підлягають судовому захисту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Недоліки позовної заяви були усунуті у встановлений судом строк, з огляду на що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04 грудня 2018 року о 11:20 год.
28 листопада 2018 року відповідач надав до суду відзив на позов, в якому позов не визнає в повному обсязі, з огляду на наступне. На день звільнення позивача із служби в Національній поліції України вислуга років позивача в календарному обчисленні склала 16 років 07 місяців та 15 днів, тому він не мав законодавчо встановленої вислуги років, як надає право на пенсію за Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не досяг пенсійного віку встановлено Законом України «Про національну поліцію». Вважає, що ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює умови виплати одноразової допомоги при звільненні осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та здійснюється в межах пенсійного забезпечення осіб, а тому не може здійснюватись інакше ніж за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому п.10 Порядку №393, на думку відповідача, суперечить вищенаведеній нормі, а тому не може застосовуватись при вирішенні спору у цій справі. Окремо зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги, яку просив виплатити позивач, здійснюється Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на її утримання. Порядок №393 передбачає виплату такої допомоги за рахунок коштів органів, в яких особи працювали, лише у разі залишення особи після звільнення на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, проте позивач після звільнення на службі в УПО Дніпропетровської області не залишився. За наведених обставин вважає, що відповідач, як орган державної влади, не має законних підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
04 грудня 2018 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 17.12.2018 року 09:30 год.
04 грудня 2018 року представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
12 грудня 2018 року позивач надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Разом з клопотанням позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив про незгоду з твердженнями відповідача, зазначеними у відзиві, з огляду на наступне. Така обов'язкова умова отримання одноразової грошової допомоги, як набуття права на отримання пенсії передбачена лише у першому реченні ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому другим реченням зазначеної норми регулюється виплата такої допомоги у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, з урахуванням додаткової обставини - наявність вислуги років більш ніж 10 років. Отже, підставою для отримання зазначеної одноразової грошової допомоги є настання двох обставин: звільнення із служби у зв'язку із скороченням штатів та наявності вислуги 10 років і більше. При цьому, Порядком №393 передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у випадках передбачених п.10 цієї постанови здійснюється за рахунок коштів органів, в яких військовослужбовці та такі особи працювали. Оскільки на момент звернення позивач перебував на службі в Управлінні поліції охорони в Дніпропетровській області, отже і виплату грошової допомоги має бути здійснено за рахунок коштів цього органу.
В судове засідання 17.12.2018 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином, до матеріалів справи долучено клопотання позивача та відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в Управління поліції охорони у Дніпропетровській області.
Наказом начальника Управління поліції охорони у Дніпропетровській області №110 о/с від 02.10.2018 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції України у запас Збройних сил за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).
Згідно вищенаведеного наказу вислуга років на день звільнення позивача в календарному обчисленні складає 16 років 07 місяців 15 днів. Також у наказі визначено виплатити компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 2018 рік у кількості 1 календарний день.
У виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення за скороченням штатів згідно ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» йому було відмовлено, що не заперечується відповідачем.
02.11.2018 року позивач звернувся до начальника Управління поліції охорони у Дніпропетровській області із скаргою щодо невиплати одноразової грошової допомоги, в якій просив письмово надати пояснення по цьому питанню.
Листом від 12.11.2018 року №Н-3/42/23/01-2018 Управління поліції охорони у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що він не має права на виплату одноразової грошової допомоги на підставах, визначених ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а Управління поліції охорони у Дніпропетровській області - не має законних підстав для здійснення цієї виплати, оскільки позивач станом на дату звільнення не набув право на пенсію. Повідомлено позивача, що ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачена виплата щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим званням при звільненні особи без права на пенсію, на яку він має право.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставах, визначених ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з цим позовом з захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаєЗакон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).
Пунктом 4 частини 1 статті 77 Закон №580-VIII поліцейський звільняється зі служби, а служба припиняється у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №580-VIII працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З матеріалів справи встановлено, що позивач в період з 18.07.2003 року по 02.10.2018 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 продовжив проходження служби в органах Національної поліції України, з яких 02.10.2018 року був звільнений на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII.
Таким чином, станом на день набрання чинності цим Законом №580-VIII позивач мав календарну вислугу понад 5 років та продовжив службу в поліції, а відтак має право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Наведені положення Закону в повній мірі узгоджуються з Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, який затверджено постановою Кабінету міністрів України № 393 від 17.07.1992 року (далі - Порядок № 393).
Так, згідно з п.10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також Порядку № 393, суд робить висновок, що особам які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ (до категорії яких відноситься позивач), незалежно від підстав звільнення, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, враховуючи, що позивач проходив службу в поліції та був звільнений зі служби за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», він мав законодавчо встановлене право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У зв'язку з викладеним позивачу підлягає нарахування і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Слід зазначити, що відповідно до п.14 Порядку № 393 одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
З вищевикладеної норми випливає, що виплата одноразової грошової допомоги позивача, яка передбачена пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органу, у якому він працював, що спростовує доводи відповідача з приводу виплати такої допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами,законами Україниі лише в межах закріпленої за ними компетенції.
У правовідносинах, що виникли між сторонами у адміністративній справі, алгоритм дій відповідача чітко окреслено Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком №393, а тому суб'єкт владних повноважень не може діяти на власний розсуд. За умови дотримання положень даного Закону та Порядку №393, особа має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі наявності усіх необхідних документів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій, які виразились у відмові виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення та не доведено, що підстави для такої виплати відсутні.
В силу положень КАС України, суд з метою захисту прав та інтересів позивача для ефективного судового захисту може зобов'язати відповідача вчинити дії, що не суперечать приписам Закону.
За наведених обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Кірова, 59, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (адреса: 49070, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Короленка, 4, код ЄДРПОУ 40109168) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (адреса: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Кірова, 59, РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40109168) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2018 р.
Суддя О.М. Неклеса