м. Вінниця
09 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2872/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 (вул. Вишнева, 25, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, РНОКПП НОМЕР_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії .
Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 05.02.2018 по день фактичної виплати.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що звільнений з органів МВС та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На виконання постанови Калинівського районного суду Вінницької області відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачу. В подальшому, позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії. Однак, відповідач листом відмовив позивачу у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, в зв'язку із чим позивач звернувся до суду із адміністративним позовом та просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 23.02.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі Постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 31.10.2017 року у справі №132/2825/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Ухвалою суду від 18.09.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01.03.2014 ОСОБА_1 звільнений з органів МВС.
В силу положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу призначено пенсію за вислугу років.
Так, 31.10.2017 року постановою Калинівського районного суду Вінницької області у справі №132/2825/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії пенсіонеру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити пенсіонеру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII (з урахуванням змін внесених Законом № 900-VII від 23.12.2015 року).
02.07.2018 року позивач із заявою звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про здійснення розрахунку, нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
20.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом №1859/П-12 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні розрахунку, нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. При цьому зазначивши про те, що судове рішення добровільно виконано головним управлінням та проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Статтями 1, 2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
З огляду на вищезазначене, а також те, що судом розглядався спір про право на перерахунок пенсії, то цей дохід мав бути нарахований тільки після ухвалення судом відповідного рішення. Враховуючи, що Головне управління не порушило строків виконання судового рішення, підстави для виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Положеннями статті 4 Закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Ч. 2 ст. 6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 року №522/5664/17.
Відтак, покликання відповідача щодо безпідставної виплати компенсації оскільки пенсія перерахована на виконання судового рішення судом відхиляється з огляду на висновки, які вказані вище.
В силу положень ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 23.02.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ 13322403, Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця) здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, вул. Вишнева, 25, м. Калинівка, Вінницька область 22400) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі Постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 31.10.2017 року у справі №132/2825/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2
Згідно з оригіналом Суддя
Помічник судді