м. Вінниця
20 грудня 2018 р. Справа № 802/1606/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з 13 лютого 2012 року їй було призначено пенсію за віком за списком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, під час призначення пенсії ОСОБА_1 відповідачем не було зараховано кратність до пільгового стажу за період роботи з 27 січня 1986 року по 23 лютого 1991 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.
25 квітня 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою з приводу роз'яснення, стосовно не зарахування при кратному обчисленні до пільгового стажу період роботи з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року.
Листом від 02 травня 2018 року Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що відповідно до поданої заяви від 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком за віком за писком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Окрім того, оскільки ОСОБА_1 працювала з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року відповідний період (з 22.12.1986 року по 31.12.1990 року) можливо зарахувати в кратному обчисленні за умови наявності трудового договору між працівником та роботодавцем.
Із вказаною відмовою позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернулась до суду із адміністративний позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений судом строк на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив від Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області. У якому зазначено, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Згідно п.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі, з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року, пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, із інших місцевостей країни за умови, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районах на три роки, а на островах Північного льодовитого океану два роки.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
13 лютого 2012 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком за списком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Під час призначення пенсії відповідачем не було зараховано до пільгового стажу позивача кратність періода її роботи з 27 січня 1986 року по 17 жовтня 1992 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.
25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою з приводу роз'яснення стосовно не зарахування при кратному обчисленні до пільгового стажу період роботи з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року.
Листом від 02 травня 2018 року Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що відповідно до поданої заяви від 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком за віком за писком № 2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Окрім того, оскільки ОСОБА_1 працювала з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року відповідний період (з 22.12.1986 року по 31.12.1990 року) можливо зарахувати в кратному обчисленні за умови наявності трудового договору між працівником та роботодавцем.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п. п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).
Відповідач, як випливає із матеріалів справи не заперечує той факт, що позивач дійсно працювала в період з 27.01.1986 року по 23.02.1991 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі. При цьому, заперечує можливість його зарахування до пільгового стажу, посилаючись на відсутність укладеного строкового трудового договору, а також вказує на неможливість кратного обчислення пільгового стажу, в силу того, що таке обчислення може здійснюватись тільки за стаж здобутий до 01.01.1991 року.
Водночас суд критично оцінює такі посилання представника відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Цим же пунктом передбачено, що тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991 року.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 01.08.1945 року, "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року та "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, постанови Ради Міністрів СРСР № 148 від 10.02.1960 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пунктом "д" статті 5 цього Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" з п'яти до трьох років.
Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС №520/П-28 від 16.12.1967 року, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні записи, що ОСОБА_1 з 27 січня 1986 року по 17 жовтня 1992 року працювала на посаді машиніста мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.
Вказаний період роботи також підтверджується архівними довідками Муніципального бюджетного закладу "Воркутинський муніципальний архів" №7052-12/12 від 08.10.2012 року, №7342-09/09 від 28.09.2009 року.
Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі за трудовим договором підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці та становить більше 3 років.
Згідно з пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, постанови Ради Міністрів Союзу РСР "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР" від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" №148 від 10.02.1960 року, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.
Спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 302/662/17-а від 03.07.2018 року.
Вирішуючи питання про дату, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, пенсія за віком ОСОБА_1 призначена з 13 лютого 2012 року без зарахування в кратному обчисленні пільгового стажу роботи з 27.01.1986 року по 23.02.1991 року на посаді машиніста мостового крану на шахті "Юнь-Яга".
При цьому спірні правовідносини щодо виплати позивачу пенсії за віком, без зарахування в кратному обчисленні пільгового стажу роботи мають триваючий характер з 15.02.2012 року по дату розгляду справи судом, що свідчить про триваюче порушення права позивача.
Заявляючи позовну вимогу про проведення перерахунку призначеної пенсії, позивач просила відновити її порушені права, свободи та інтереси з 15.02.2012 року.
За наведених обставин, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 27.01.1986 року по 23.02.1991 року на посаді машиніста мостового крану на шахті "Юнь-Яга" та здійснити перерахунок пенсії з 15.02.2012 року.
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача, які полягали у неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу у пільговому обчислені як для осіб, працюючих в місцевостях, прийнятих до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року "Афанасьєв проти України" вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути "ефективним" як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
В рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У рішенні у справі "Олсон проти Швеції" Європейський суд з прав людини сформулював вимогу чіткого визначення меж дискреційних повноважень, а саме: "Закон, яким надаються повноваження певним органам державної влади, має бути таким, щоб обсяг повноважень та спосіб їх застосування були зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховувалась легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови викладеної в листі від 02.05.2018 року в зарахуванні в кратному обчислені до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року на посаді машиніста мостового крану на шахті "Юнь-Яга".
Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати в кратному обчислені до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.01.1986 року по 17.10.1992 року на посаді машиніста мостового крану на шахті "Юнь-Яга" та провести перерахунок пенсії з 15 лютого 2012 року з моменту звернення за призначенням пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 51).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.12.2018
Суддя Мультян Марина Бондівна