Справа № 806/2180/18
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
20 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування п.7 рішення від 02.03.2018 №26, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
позивач 16.05.2018 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 10.06.2015 внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.03.2018 №26;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 10.06.2015 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням виплаченого страхового відшкодування з обов'язкового державного страхування Міністерства оборони України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що він як інвалід 2 групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому інвалідності, а саме 10.06.2015.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2000 №73, позивача звільнено зі служби у відставку за станом здоров'я.
В результаті огляду ВЛК військової частини позивачу видано свідоцтво про хворобу №73 від 16.05.2000, яким встановлено, що позивач непридатний до військової служби у мирний час та обмежено здатний у воєнний.
Разом з тим, довідкою МСЕК серія 2-18 ЖИЗ №078916 від 11.03.2002 позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Дату чергового перегляду встановлено 25.02.2005.
Довідками МСЕК серії ЖИК №055917 від22.02.2005 та серії ЖИК №005387 від 25.02.2008, за результатами повторних обстежень позивачу продовжувалась 3 група інвалідності.
Згідно довідки МСЕК серії 12ААА №206464 від 16.06.2015 позивачу безтерміново встановлено 2 групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.
При цьому, на підставі вказаного рішення позивачу видано посвідчення від 06.07.2015 серії НОМЕР_2 як інваліду 2 групи.
26.12.2017 позивач подав до Житомирського ОМВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності з 10.06.2015 внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. До заяви долучено: копії довідок МСЕК; копію свідоцтва про хворобу; копію витягу з наказу про виключення з особового складу; копію паспорта; копія картки платника податків; копію картки реквізитів банку; копію довідки про відшкодування суми особистого страхування; копію довідки на підтвердження відсутності будь-яких соціальних виплат і допомог, згоду.
Відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 02.03.2018 № 26, затвердженого Міністерством оборони України, розглянувши подані документи позивача, комісія прийняла рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Такий висновок вмотивований тим, що під час первинного огляду позивача у 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін. Крім того зауважено, що позивач отримав страхову суму за державним обов'язковим страхуванням у 2002 році у зв'язку з втратою 40% працездатності.
Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ст.1, ч. 4 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу до якої належить і строкова військова служба.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону;
б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
За приписами ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції періоду повторного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності позивачу ) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, на дату звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової допомоги, як інваліду другої групи (26.12.2017), питання призначення та виплати обумовленої грошової допомоги врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), який набрав чинності з 24.01.2014.
Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності, тобто з 10.06.2015, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.
При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.
Орім того, Порядок №975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.
Разом з тим, за приписами п. 8 ст.16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Статтею 16-4№2011-XII Закону встановлено вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку №975.
Такими документами відповідно пункту 11 Порядку №975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Положеннями ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
В силу п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як встановлено судом, 26.12.2017 - у визначений Законом №2011-XII трирічний термін, позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2-ї групи інвалідності з 16.06.2015 у відповідності до Порядку № 975, яким врегульовано право позивача на отримання названої допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 60 цього Закону передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.
Так, згідно довідки до акту огляду МСЕК позивачу встановлено групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, відповідно до довідки № 3022 від 18.12.2017 виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира позивач на обліку в даному управлінні не перебуває та ніяких видів соціальних виплат і допомог на дітей не отримує.
З огляду на викладене, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Міністерства оборони про відмову у призначені позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії МОУ від 02.03.2018 №26 є протиправним.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що в постановах від 23.10.2018 по справі №822/3005/17 та від 03.10.2018 по справі №331/3287/17 Верховний Суд також дійшов висновку про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за умови надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 10 червня 2015 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 березня 2018 року № 26.
Зобов'язати Міністерство оборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 10.06.2015 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням виплачено страхового відшкодування з обов'язкового державного страхування Міністерства оборони України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.