проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" грудня 2018 р. справа №922/1362/15
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попков Д.О.
суддів Пушай В.І., Стойка О.В.
секретар судового засідання Акімова К.К.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Харківської області
ухваленого 03.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у м. Харкові
у справі №922/1362/15 (суддя Калантай М.В.)
за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Фізичної особи-підприємця Любенко Тетяни Анатоліївни, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 56449,29грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції (рішення судів при попередньому розгляді справи):
1. Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Любенко Тетяни Анатоліївни, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 56449,29грн., у тому числі:
- 33430,18грн. заборгованості з оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012р. по листопад 2014р.;
- 12858,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахованої за період з 11.03.2014р. по 31.01.2015р.;
- 1547,92грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, нарахованих за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.;
- 8612,22грн. інфляційної індексації на заборгованість, нарахованої за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області 28.04.2015р. (а.с.а.с.128-131 т.1) у справі №922/1362/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. (а.с.а.с.205-209 т.1), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» 33430,18грн. вартості спожитої теплової енергії, 1547,92грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, 8612,22грн. інфляційної індексації на заборгованість. У частині стягнення 12858,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань було відмовлено.
3. Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2016р. (а.с.а.с.105-112 т.2) у справі №922/1362/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції
4. Позивачем до суду було подано заяву №06-05/1-67 від 28.04.2016р. (а.с.127 т.2) про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15441,94грн. за відсутністю предмету спору через добровільну сплату боргу Відповідачем.
Таким чином, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» остаточно вимагало стягнути з Відповідача:
- 17988,24грн. заборгованості з оплати спожитої теплової енергії,
- 12858,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахованої за період з 11.03.2014р. по 31.01.2015р.,
- 1547,92грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, нарахованих за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.,
- 8612,22грн. інфляційної індексації на заборгованість, нарахованої за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2016р. (а.с.а.с.96-107 т.3) у №922/1362/15 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. (а.с.а.с.190-193 т.3) рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016р. було скасовано, а справу вирішено повернути до Господарського суду Харківської області для її направлення до Господарського суду Луганської області за територіальною підсудністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017р. (а.с.а.с.37-40 т.4) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. скасовано, а справу вирішено направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. (а.с.а.с.86-93 т.4), за результатами нового розгляду, рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016р. було залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду від 21.06.2018р. (а.с.а.с.133-151 т.4) рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2016р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. скасовано повністю, справу вирішено направити на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав недоведеності Позивачем обсягу наданої теплової енергії, а саме зазначено, що:
- «…судами попередніх інстанцій не досліджено та не дано належної оцінки доводам скаржника, що відповідно до п.п.8, 9 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 саме споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов у відповідних випадках, крім того відповідач не позбавлений права самостійно звернутися до проектної організації для розроблення відповідного проекту опалення її нежитлового приміщення.»;
- «…судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної оцінки доводам скаржника, що розрахунок максимальних та річних навантажень на опалення до договору №229 від 21.07.1999, який був укладений між позивачем та ТОВ «Регіна-2» в особі директора Любенко Т.А., був виконаний на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. «Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж», третє видання, 1988 року, в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993 і який складає 270 куб.м. Розрахунок при укладенні договору проводився на підставі акту від 15.09.1993, так як у позивача були відсутні будь-які фактичні дані щодо площі приміщення, а керівництвом ТОВ «Регіна-2» не була надана технічна документація щодо опалювальної площі даного приміщення. Разом з тим, розрахунок, здійснений виходячи з об'єму спірного нежитлового приміщення застосовується виключно до окремо розташованого об'єкту, у яких усі стіни є зовнішніми, а приміщення відповідача, відповідно до технічної документації, розташоване на першому поверсі 4-х поверхового житлового будинку і має лише три зовнішні стіни, а всі інші є внутрішніми, тобто суміжними з іншими приміщеннями у житловому будинку, а отже даний розрахунок, виходячи з об'єму опалювальної площі, не можна застосовувати в даному випадку. Технічна документація на спірне приміщення була надана відповідачем у вересні 2011 року і з цього часу нарахування здійснюються відповідно до опалювальної площі приміщення.»;
- «судами не досліджено та не надано оцінки доводам позивача, що в розрахунку, яким позивач обґрунтовує обсяг фактично спожитої теплової енергії у спірному періоді, що застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення, та який був доданий до відзиву на апеляційну скаргу від 09.07.2015 та до заперечення на відзив відповідача від 02.06.2016 відсутні будь-які посилання на СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети». Розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії здійснений згідно з максимальним погодинним навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993. Крім того, в даному розрахунку є посилання на ДБН В.2.5-39-2008 ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди».»
7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №922/1362/15 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» було відмовлено в повному обсязі.
8. Означене рішення суду обґрунтоване не підтвердженням матеріалами справи розміру фактично спожитої Відповідачем теплової енергії у спірний період, враховуючи також, що суд позбавлений можливості оцінити правомірність застосування вказаних Позивачем коефіцієнтів через відсутність спеціальних знань та встановленою неможливістю проведення судової експертизи. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Позивач, який є державним підприємством, в односторонньому порядку суттєво збільшивши обсяг споживання теплової енергії, порівняно з попереднім договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №229 від 21.07.1999р., відносно одного й того самого приміщення, поклав на Відповідача непропорційний та непомірний тягар.
Своєю чергою, суд дійшов висновку, що оскільки Відповідачем не здійснювалося приєднання належного йому нежитлового приміщення до системи теплопостачання, реконструкція або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах, підстав для подання останнім заяви теплопостачальній організації про видачу технічних умов у відповідності до п.8 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та виготовлення технічної документації немає.
Окрім того, місцевий суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до моменту подання позову Позивач здійснював свій розрахунок саме на підставі діючих ДБН В.2.5-39-2008 Теплові Мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди» та направляв його Відповідачу. Лише під час здійснення першого перегляду даної справи в апеляційній інстанції Позивач надав розрахунки, але вже з посиланням на ДБН В.2.5-39-2008. Відтак, суд зазначив, що розрахунок Позивача, яким останній обґрунтовує обсяг фактично спожитої теплової енергії у спірному періоді, що застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення (здійсненого згідно з максимальним погодинним навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженого 14.12.1993р. Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, в якому є посилання на ДБН В.2.5-39-2008 Теплові Мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди») було зроблено вже після подання позову, в той час як до подання позову Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» направляло Відповідачу розрахунок спожитої теплової енергії здійсненого за формулами СНиП 2.04.07-86 «Теплові мережі», які згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №568 від 09.12.2008р. втратили чинність з липня 2009р., у зв'язку з набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
9. Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2018р. у справі №922/1362/15 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
10. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
- неврахування місцевим судом, що розрахунок максимальних часових та річних навантажень на опалення до договору №229 від 21.07.1999р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіна-2» (попередній власник приміщення) та Позивачем, був виконаний на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. «Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж», третє видання, 1988р., в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993р. і який складає 270куб. м. При цьому, розрахунок при укладенні договору проводився на підставі акту від 15.09.1993р., так як у Позивача були відсутні будь-які фактичні дані щодо площі приміщення, а керівництвом попереднього власника приміщення не було надано технічної документація щодо опалювальної площі даного приміщення. Між тим, технічна документація на спірне приміщення була надана Відповідачем у вересні 2011р. і з цього часу нарахування здійснювалось відповідно до опалювальної площі приміщення;
- залишення поза увагою, що в розрахунку, яким Позивач обґрунтовує обсяг фактично спожитої теплової енергії у спірному періоді, що застосовується при розрахунку вартості послуги з централізованого опалення та який був доданий до відзиву на апеляційну скаргу від 09.07.2015р., заперечення на відзив Відповідача від 02.06.2016р., відсутні будь-які посилання на СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети». Розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії здійснений згідно з максимальним погодинним навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993. Крім того, в даному розрахунку є посилання на ДБН В.2.5-39-2008 Теплові Мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди».
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:
11. Фізична особа-підприємець Любенко Тетяна Анатоліївна, в межах визначеного апеляційним судом строку, надала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого остання проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначаючи, що:
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в повному обсязі дослідив всі обставини справи, врахував вказівки суду касаційної інстанції щодо дослідження доказів і надання їм відповідної оцінки;
- Позивачем не доведено належними засобами доказування законних підстав можливості в односторонньому порядку збільшувати обсяг постачання теплової енергії з 10 до 23 Гкал до приміщення Відповідача.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
12. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 08.11.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. і Стойка О.В.
13. Ухвалою від 09.11.2018р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/1362/15, а ухвалою від 26.11.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судова колегія не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.
14. Враховуючи викладене в п.12 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І., Стойка О.В. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
15. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється в контексті наданих в порядку ст.316 цього Кодексу вказівок касаційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
16. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 23.06.2011р. Фізична особа-підприємець Любенко Тетяна Анатоліївна набула права власності на нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №34/39 по вул.Першотравневій у м. Сєвєродонецьку, загальною площею 109,4кв.м., що підтверджено свідоцтвом про право на нерухоме майно від 23.06.2011р. та технічним паспортом на громадський будинок від 22.11.2010р. (а.с.а.с.57, 58 т.1, 141-146 т.2)
Приміщення Відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, яка гідравлічно та тепло-технічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення, що знаходиться у власності Відповідача та становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку.
17. 21.07.1999р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіна-2» (попередній власник нежитлового приміщення) було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №229 (а.с.а.с.153,154 т.1), за умовами якого Позивач прийняв на себе обов'язок з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Первомайська, 34, в кількості 10Гкал на рік, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіна-2» - оплачувати її.
Відповідно до розрахунку максимальних часових та річних навантажень на опалення до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №229 від 21.07.1999р. (а.с.186 т.2), виконаного на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. «Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж», третє видання, 1988р., в якому врахований об'єм спірного нежитлового приміщення відповідно до акту від 15.09.1993р., річна кількість теплоенергії, необхідна для опалення приміщення, встановлювалась в розмірі 10ГКал.
18. Після припинення дії даного договору, Позивач звернувся до Відповідача з листом №16-6-920 від 21.09.2011р. (а.с.59 т.1) з пропозицією укласти договір про надання послуг з про постачання теплової енергії в гарячій воді №671 (а.с.а.с.59-62 т.1) на умовах постачання теплової енергії в гарячій воді в межах 23Гкал на рік. Означений показник теплової енергії був вирахуваний із застосуванням СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети». Окрім того, 28.11.2013р. Позивач направив Відповідачу лист №08-06-1322 від 27.01.2013р. з новим проектом договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №671 (а.с.а.с.63-68 т.1) про постачання теплової енергії в гарячій воді №671, на умовах постачання теплової енергії в м межах 22,33Гкал на рік.
Однак, згоди між сторонами щодо укладення договору досягнуто не було. Позиція Відповідача щодо запропонованих проектів договору була обґрунтована різницею в кількості необхідної для опалення приміщення теплової енергії, що була визначена у договорі №229 від 21.07.1999р.
Наразі, 11.11.2014р. між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №671 (а.с.а.с.189-192 т.2), умовами п.п.1.3, 1.4 якого встановлений об'єм постачання теплової енергії в межах 24,147Гкал на рік та застосування теплового лічильнику.
19. Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору в спірний період, Позивачем в періоди з жовтня 2012р. по квітень 2013р., з жовтня 2013р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по листопад 2014р. здійснювалось постачання теплової енергії до приміщення Відповідача у вигляді гарячої води, що підтверджено актами про включення теплоустановок у цьому будинку №000000537 від 27.10.2012р., №000001727 від 13.10.2013р., №0507 від 27.10.2014р. (а.с.а.с.83-85 т.1)
Так, з матеріалів справи (а.с.а.с.78-82 т.1) вбачається, що:
- опалювальний сезон 2012-2013р.р. розпочато з 16.10.2012р. на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім"ї, молоді та спорту» від 11.10.2012р. №1307; завершено опалювальний сезон з 04.04.2013р. на підставі розпорядження міського голови «Про завершення опалювального періоду 2012-2013р.р.» №135 від 03.04.2013р.;
- опалювальний сезон 2013-2014р.р. розпочато з 15.10.2013р. на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про поетапну подачу тепла на об'єкти охорони здоров'я, дитячі дошкільні заклади, школи, об'єкти житлового фонду, культури, об'єкти сім'ї, молоді та спорту» №777 від 25.09.2013р.; завершено опалювальний сезон 07.04.2014р. на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про завершення опалювального періоду 2013-2014р.р.» №205 від 25.03.2014р.;
- опалювальний сезон 2014-2015р.р. розпочато з 12.10.2014р. на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про початок опалювального сезону 2014-2015р.р.» №590 від 10.10.2014р.
20. Протягом вказаних опалювальних періодів вартість 1Гкал теплової енергії складала:
- з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. - 970,02грн. відповідно до наказу по підприємству «Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам» №70 від 21.03.2012р., прийнятого на підставі постанови НКРРКП України «Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» №136 від 16.03.2012р. (а.с.а.с.68, 69 т.1);
- з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. - 900,67грн. відповідно до наказу по підприємству «Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам» №8 від 14.01.2014р., прийнятого на підставі постанови НКРРКП України «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» №485 від 31.12.2013р. (а.с.а.с.70, 71 т.1);
- з 01.04.2014р. - 1085,63грн. відповідно до наказу по підприємству «Про введення тарифу на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів» №53 від 31.03.2014р., прийнятого на підставі постанови НКРРКП України «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» №231 від 31.03.2013р. (а.с.а.с.72, 73 т.1);
- з 01.06.2014р. по 30.11.2014р. - 1204,47грн. відповідно до наказу по підприємству «Про введення тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів» №72 від 18.06.2014р., прийнятого на підставі постанови НКРРКП України «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» №587 від 23.05.2014р. (а.с.а.с.74-77 т.1)
21. Позивачем засобами поштового зв'язку було направлено Відповідачу рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії за жовтень 2012р. - квітень 2013р., жовтень 2013р. - квітень 2014р., з жовтня по листопад 2014р. на загальну суму 44847,51грн. (а.с.а.с.29-46 т.1). Надані Позивачем рахунки Відповідачем оплачувалися частково, що підтверджуються виписками по рахункам та платіжними квитанціями/дорученнями (а.с.а.с.23-26 т.1; 71-79 т.2). З приводу деяких рахунків Відповідачем направлялися заперечення (а.с.а.с.80-84 т.2) щодо невідповідності відображених в них даних. Між тим, матеріали справи свідчать, що Відповідачем здійснювалася оплата теплової енергії, яка постачалась до нежитлового приміщення у заявлені Позивачем періоди, з розрахунку річної кількості теплової енергії в межах 10Гкал. Таким чином, за розрахунками Позивача (виходячи з кількості теплової енергії на рік в межах 23Гкал) за спірний період несплаченою залишилася заборгованість за постачання теплової енергії у сумі 17988,24грн.
22. Своєю чергою, місцевим судом встановлено, що Позивачем лише до суду апеляційної інстанції було надано розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії (а.с.а.с.185-188 т.1) здійснений згідно з максимальним погодинним навантаженням у відповідності до вимог КТМ (Керівного технічного матеріалу) 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993р. (а.с.а.с.201-205 т.2), з посилання на ДБН В.2.5-39-2008 Теплові Мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди». Означений розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії відрізняється від первісного (який направлявся Відповідачу разом з проектом договору №671 від 20.09.2011р.), оскільки останній здійснено за формулами СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети», які згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008 №568 втратили чинність з липня 2009р. у зв'язку із набранням чинності ДБН В.2.5-39-2008 (а.с.а.с.206-208 т.2)
Окрім того, Позивачем до суду додатково було надано дані метеостанції у м. Сватове, дані репрезентативні для м. Сєвєродонецьк щодо середньої температури повітря у спірному періоді (а.с.а.с.191-200 т.2), які використовувалися ним при здійсненні розрахунку.
23. З метою визначення правильності здійсненого Позивачем розрахунку, ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2016р. було призначено судову технічно-економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, якому у випадку відсутності необхідних фахівців було доручено залучити фахівця у сфері теплопостачання Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Означена експертиза Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса проведена не була за відсутності експертів - фахівців з теплопостачання як серед експертів вказаної експертної установи, так і серед викладацького складу Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. (а.с.а.с.48, 51, 195 т.3)
24. Вказані у п.п.15-23 обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
25. Своєю чергою, враховуючи нездійснення Відповідачем оплати на користь Позивача в сумі стягуваної заборгованості, останній звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення такої заборгованості, яка наразі (з урахуванням заяви про припинення провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 15441,94грн.) складається з:
- 17988,24грн. заборгованості з оплати спожитої теплової енергії;
- 12858,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахованої за період з 11.03.2014р. по 31.01.2015р.;
- 1547,92грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, нарахованих за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.;
- 8612,22грн. інфляційної індексації на заборгованість, нарахованої за період з 02.12.2012р. по 31.01.2015р.
26. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
27. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
28. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії в опалювальні сезони 2012-2013р.р., 2013-2014р.р., 2014-2015р.р. та застосуванні наслідків прострочення такого виконання у вигляді стягнення нарахованої на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційної індексації.
29. Беручи до уваги правову природу виниклих правовідносин сторін, їх кореспондуючі права та обов'язки, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
30. Матеріали справи свідчать, що відносини між сторонами у спірний період не були врегульовані договором, що, між тим, не скасовує передбачений ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» обов'язок споживача з щомісячного розрахунку за фактично спожиту теплову енергію безвідносно до наявності або відсутності укладеного зі споживачем договору, що відповідає приписам ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, за якими грошове зобов'язання може випливати і з фактичного вчинення дій (надання комунальних послуг та їх споживання, як у даному випадку).
Відтак, за будь-яких обставин, неспростований сторонами факт надання послуг з опалення у розглядуваний період у світлі згадуваних вище положень ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», приписів ст.ст.525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України не звільняє Відповідача від належного виконання грошових зобов'язань з оплати спожитих послуг.
31. Апеляційний суд зазначає, що збільшення Позивачем в односторонньому порядку обсягу споживання теплової енергії до 23Гкал на рік, порівняно з договором №229 від 21.07.1999р., відносно одного й того самого приміщення, з огляду на статус Позивача (державне підприємство), та вплив такого збільшення на майновий інтерес Відповідача (збільшення розміру плати за споживання теплової енергії), який підпадає під захист ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., є втручанням в право «мирного володіння своїм майном».
31.1. Таке втручання Держави (в особі Позивача як державного підприємства) є неправомірним у світлі критеріїв, визначених в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України», оскільки:
- не мало легітимної цілі (не доведено та не вбачається;
- не ґрунтується на законі, оскільки п.9 Правил користування тепловою енергією передбачає можливість збільшення обсягу постачання теплової енергії на підставі технічних умов виключно в разі реконструкції, яка спричинила збільшення теплопостачання, що в даному випадку з матеріалів справи не вбачається, з огляду на факт підключення приміщення до системи постачання теплової енергії раніше (договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №229 від 21.07.1999р.). Між тим, як вірно було зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не передбачає обов'язку Споживача виготовляти такі технічні умови у випадку переукладення договору на нежитлове приміщення, що вже було приєднане до системи теплопостачання, та яке не підлягало після цього реконструкції.
31.2. Наразі, за змістом ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України Відповідач не може бути примушений, у тому числі - і в судовому порядку, до необов'язкових для нього дій.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач добровільно здійснював оплату наданих Позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період в розмірі, співрозмірному розміру передбаченому в договорі на постачання теплової енергії в гарячій воді №229 від 21.07.1999р. - з розрахунку 10Гкал на рік.
31.3. Отже, задоволення заявлених позовних вимог в даному випадку призвело б до легітимації судом неправомірного втручання в право мирного володіння Відповідача, що є несумісним із наведеними вище нормативними приписами.
32. Посилання Позивача на можливу неточність розрахунку максимальних та річних навантажень на опалення до договору №229 від 21.07.1999р. через його виконання на підставі довідника за редакцією Манюка В.І. «Налагодження та експлуатація всіх теплових мереж», третє видання, 1988 та акту від 15.09.1993р., у зв'язку з відсутністю у Позивача та ненаданням Відповідачем технічної документації щодо опалювальної площі, виходячи з об'єму приміщення, застосування чого можливе лише щодо окремо розташованого об'єкту, за висновком судової колегії, є також необґрунтованим через недоведеність Позивачем належними, достатніми і достовірними у розумінні ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України засобами доказування неможливості отримання необхідної документації на об'єкт нерухомості до 2011р. При цьому, як вірно було зазначено місцевим судом у світлі закріпленого п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципу розумності, обсяг теплової енергії, необхідний для опалення окремо розташованого об'єкту (у якого всі стіни є зовнішніми), об'єктивно, має бути більшим ніж той, який необхідний для опалення приміщення, що знаходиться у житловому будинку та має частину суміжних стін з іншими опалюваними приміщеннями (як у даному випадку).
Колегія суддів зазначає, що така можлива некоректність у розрахунку не може виправлятися шляхом покладення на Відповідача тягаря у вигляді істотного та безпідставного збільшення плати в контексті практики Європейського суду з прав людини щодо застосування принципу «належного урядування» (п.71 рішення у справі «Рисовський проти України»).
33. Обумовлена вище (п.п.31, 32 цієї постанови) необґрунтованість одностороннього розрахункового, а не фізичного збільшення Позивачем обсягу постачання теплової енергії до приміщення Відповідача, наслідком якої є визначення належним об'єму споживання на рівні 10Гкал/рік у спірний період, вказує на безпідставність прийняття згадуваних Скаржником розрахунків.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст.101) надавав Позивачеві процесуальну можливість самостійно представити експертний висновок на підтвердження коректності власних розрахунків обсягу постачання теплової енергії впродовж спірного періоду, чим Скаржник не скористався.
34. Крім того, за своїм змістом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до чергового «перегляду заради перегляду», що є несумісним із принципом «res judicata» як складової правової визначеності в контексті загального строку розгляду спору, оскільки всі аргументи Позивача (Скаржника) вже були «почуті та оцінені судом» (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України) із наведення достатнього обґрунтування причин їх неприйнятності, яке (обґрунтування) апелянтом не спростовано.
35. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» залишається без задоволення, а переслідуване рішення без змін.
36. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №922/1362/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2018р. (повний текст підписано 16.10.2018р.) у справі №922/1362/15 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області.
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2018р.
Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай
Суддя О.В. Стойка
Надіслано судом до ЄДРСР - 20.12.2018р.