Справа № 761/22646/18 Суддя першої інстанції: Фролов І.В.
19 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Заявник, ОСОБА_1.) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2008 року у справі №2а-478/2008 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ МВС в м. Києві), Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України (далі - Відповідач-2, ЦРФСТ «Динамо»), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-3, ГУ ДКС у м. Києві), третя особа - ОСОБА_2 (далі - Третя особа, ОСОБА_2.), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В указаній заяві ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконними та такими, що не відповідають дійсності накази від 27.12.2004 року №677 та від 28.12.2004 року №507;
- витребувати та направити на почеркознавчу та авторознавчу експертизу оригінали наказу № 15 від 03.03.2004 року, №198 від 24.05.2004 року, №677 від 27.12.20-04 року та №507 від 28.12.2004 року;
- скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2008 року №2а-478/2008;
- призначити новий розгляд та поновити перегляд судового рішення у справі №2а-478/2008 від 16.12.2008 року;
- розглянути справу в цілому та ухвалити нове рішення;
- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ МВС України;
- визнати незаконним та скасувати наказу ГУ МВС України в м. Києві від 24.05.2004 року №198;
- поновити на роботу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України з 03.03.2004 року;
- зобов'язати ЦРФСТ «Динамо» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України за час вимушеного прогулу з 03.03.2004 року;
- зобов'язати ГУ МВС України (ГУ НП України в м. Києві), ЦРФСТ «Динамо» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по майновому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України, як старшого офіцера - майора міліції-поліції за час вимушеного прогулу з 03.03.2004 року;
- стягнути з ЦРФСТ «Динамо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування своєї заяви зазначив, що 03.03.2004 року Київською міською організацією фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України видано наказ №15 про скорочення чисельності штату працівників з 03.03.2004 року. Крім того, стверджував, що станом на 09.11.2017 року ОСОБА_1 надано два накази про звільнення останнього з органів внутрішніх справ, що, на думку Заявника, суперечить ст. 61 Конституції України в частині неможливості бути притягнутим двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2018 року відмовлено у відкритті провадження за даною заявою відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 363 КАС України з огляду на те, що остання подана після спливу трьох років з дня набрання постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2008 року законної сили.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та направити справу до Шевченківського районного суду міста Києва, а також призначити новий розгляд та поновити перегляд судового рішення від 25.07.2018 року. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови від 16.12.2008 року було допущено помилку при вирішенні справи, у зв'язку з чим наявні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, наголошує, що процесуальний строк може бути поновлений.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.09.2018 року, яке у подальшому було відкладено на 04.10.2018 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.11.2018 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року задоволено заяву головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В. та Кучми А.Ю. про самовідвід у даній справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року справу було прийнято до свого провадження іншим складом суду та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.12.2018 року.
У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з викладених в останній підстав.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення заявника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що остання подана поза межами граничного трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили.
З такими висновками судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
За правилами ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви, в якості підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами останній визначає те, що на час прийняття судом рішення у грудні 2008 року судом не були встановлені певні обставини, які також не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Приписи п. 1 ч. 2 ст. 363 КАС України визначають, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
При цьому, згідно п. 1 ч. 2 ст. 363 КАС України з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 363 КАС України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Системний наліз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення особи із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами після спливу трьох років з моменту набрання таким рішенням законної сили, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без надання оцінки нововиявленим обставинам та причинам пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №761/14187/17 та ухвалі від 27.08.2018 року у справі № П/9991/590/12.
Крім того, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2008 року, про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернувся Позивач, набрала законної сили 19.12.2009 року. Однак, із завою про перегляд її за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся лише 08.06.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку звернення до суду, передбаченого статтею 363 КАС України.
Таким чином, враховуючи те, що Заявником пропущений встановлений законом строк звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав до відмови у відкритті провадження за такою заявою за правилами п. 1 ч. 2 ст. 363 КАС України незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 363 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Карпушова
Повний текст постанови складено « 19» грудня 2018 року.