Справа № 826/7730/17
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,
при секретарі Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач, КМР) про:
- визнання протиправною бездіяльності КМР щодо не розгляду у встановлений законом строк питання про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва;
- зобов'язання КМР на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність КМР щодо не розгляду у встановлений законом строк питання про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено повністю - скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалено у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено - зобов'язано КМР на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути питання про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 21.08.2018 року надійшло клопотання ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом, винесення окремої ухвали, зобов'язання КМР подати у визначений судом строк звіт про виконання постанови суду від 22.11.2017 року у справі №826/7730/17, за наслідками розгляду такого звіту або в разі неподання такого звіту вирішити питання у відповідності до ч. 2 ст. 382 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що на дату його звернення КМР не було виконано постанову у даній справі.
На виконання запиту від 18.09.2018 року №826/7730/17/11403/2018 справа №826/7730/17 надійшла до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим після прийняття її до провадження Шостим апеляційним адміністративним судом було призначено заяву до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2018 року, про що постановлено ухвалу від 22.11.2018 року.
У подальшому, розгляд питання про встановлення судового контролю відкладено на 19.12.2018 року у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового розгляду питання.
Розглянувши матеріали поданого клопотання, заслухавши пояснення представника Позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Нормативні приписи, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, згідно яких у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а.
Зі змісту наданих представником копій порядків денних засідань КМР за період з 14.12.2017 року по 04.12.2018 року вбачається, що Відповідачем протягом даного періоду не було забезпечено розгляд питання про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1000га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва та прийняття рішення у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, колегія суддів зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Таким чином, оскільки доданими до клопотання документами підтверджується відсутність вчинення КМР дій, спрямованих на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року у даній справі, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Водночас, щодо вимоги Позивача про постановлення окремої ухвали, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Отже, можливість постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. При цьому таку ухвалу суд вправі постановити виключно під час розгляду справи, що унеможливлює її постановлення на стадії вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення, тобто після закінчення розгляду справи таким судом.
Керуючись ст. ст. 249, 243, 321, 382 КАС України, суд, -
Клопотання ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Київську міську раду подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Карпушова