Справа № 755/3256/18 Суддя першої інстанції: Ластовка Н.Д.
19 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Громадської організації «Громадський рух «Автомайдан» на проголошену о 12 годині 01 хвилині ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року, дата складання повного тексту якої не зазначена, в частині залишення позову без розгляду та на проголошену о 12 годині 01 хвилині ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року, дата складання повного тексту якої не зазначена, в частині скасування заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Громадський рух «Автомайдан» до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, ОСОБА_1, третя особа - Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, про визнання незаконною бездіяльності та заборону продовжувати вчинення дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення, -
У лютому 2018 року Громадська організація «Громадський рух «Автомайдан» (далі - Позивач, ГО «ГР «Автомайдан») звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві (далі - Відповідач-1, Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2, ОСОБА_1.), третя особа - Конкурсна комісія з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань (далі - Третя особа, Конкурсна комісія), про:
- визнання незаконною бездіяльності Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві щодо нескладення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП - самоуправство;
- зобов'язання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві розглянути повідомлення про адміністративне правопорушення;
- зобов'язання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві скласти відповідний протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП - самоуправство;
- зобов'язання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві направити протокол до адміністративної комісії при виконавчому органі міської ради.
Крім того, ГО «ГР «Автомайдан» було подано заяву про забезпечення позову шляхом: зобов'язання ОСОБА_1 до складення, направлення та розгляду адміністративною комісією при виконавчому органу міської ради вказаного вище протоколу припинити вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП - самоуправство, та полягають у:
- вчиненні будь-яких дій, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань;
- прийманні участі в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань;
- виконанні всіх та будь-яких інших повоноважень члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань до вирішення спору по суті.
Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 01.03.2018 року відкрито провадження у справі та вжито заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті.
У березні 2018 року Відповідачем-2 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 01.03.2018 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.04.2018 року позов залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без надання доказів поважності причин неможливості прибуття в судове засідання. Крім того, даною ухвалою скасовано заходи забезпечення позову у зв'язку з надходженням вмотивованого клопотання ОСОБА_1.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу суду як в частині залишення позовної заяви без розгляду, такі і в частині скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування своєї позиції наголошує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ГО «ГР «Автомайдан» не повідомлявся належним чином та завчасно про дату, час та місце судового розгляду справи, а приписи ч. 5 ст. 205 КАС України не містять імперативного припису щодо обов'язковості залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки позивача.
Стверджуючи про необґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині скасування заходів забезпечення позову, зазначає, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову не було вмотивованим, а протиправна поведінка Відповідача-2 на момент постановлення оскаржуваної ухвали не припинена.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.05.2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 14.06.2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року повернуто апеляційну скаргу Громадської організації «Народне правосуддя» у зв'язку з неусуненням визначених в ухвалі від 22.05.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 року визнано необґрунтованою заяву ГО «ГР «Автомайдан» про відвід колегії суддів та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2018 року у задоволенні заяви ГО «ГР «Автомайдан» про відвід колегії суддів відмовлено.
У подальшому розгляд справи, призначений на 04.07.2018 року, було відкладено на 12.07.2018 року, в якому було оголошено перерву до 17.07.2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 року задоволено клопотання ГО «ГР «Автомайдан» та Громадської організації «Народне правосуддя» та зупинено провадження у справі №755/3256/18 до перегляду ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року у порядку касаційного провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року справу прийнято до провадження, поновлено провадження у ній та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.12.2018 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 у зв'язку з неусуненням визначених в ухвалі від 23.06.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків.
У судовому засіданні представники Відповідачів наполягали на залишенні апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу в частині залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині - скасуванню, у той час як апеляційна скарга на ухвалу в частині скасування заходів забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду у цій частині - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали в частині залишення позову без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що представник ГО «ГР «Автомайдан», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, жодного разу у судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, що, в силу п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Приписи ч. 5 ст. 205 КАС України визначають, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З наведеного випливає, що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причини або не повідомив про причини неявки; позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи; позивачем не подано заяву про розгляд справи за його відсутності; неявка позивача перешкоджає розгляду справи.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.03.2018 року відкрито провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12 годину 00 хвилин 12.03.2018 року. Водночас, відомості про вручення вказаної ухвали та повістки представнику ГО «ГР «Автомайдан» у матеріалах справи відсутні.
Згідно повістки про виклик до суду наступне судове засідання було призначене на 04.04.2018 року на 10:00 хв. (т. 1 а.с. 86), яку отримано Позивачем 21.03.2018 року (т. 1 а.с. 102).
04.04.2018 року до суду першої інстанції від ГО «ГР «Автомайдан» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання нових доказів по справі та хворобою представника (т. 1 а.с. 130-131).
Зі змісту протоколу судового засідання від 04.04.2018 року вбачається, що протокольною ухвалою суду вирішено відкласти розгляд справи на 10.04.2018 року на 12:30 (т. 1 а.с. 138).
Повістку про відкладення розгляду справи на 10.04.2018 року згідно зворотного повідомлення представником Позивача отримано 10.04.2018 року (т. 1 а.с. 184).
У зв'язку з тим, що 10.04.2018 року ГО «ГР «Автомайдан» явку уповноваженого представника не забезпечила, справу було відкладено на 19.04.2018 року на 11:00, про що секретарем судового засідання складено довідку (т. 1 а.с. 143).
Згідно роздруківки з сайту ПАТ «Укрпошта» та зворотного повідомлення повістку було отримано Позивачем 17.04.2018 року (т. 1 а. с. 187, 200).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції зазначено, що В представник Позивача жодного разу не з'явився в судові засідання, а саме: 12.03.2018 року, 04.04.2018 року, 10.04.2018 року та 19.04.2018 року. Викладеним, на переконання суду, підтверджується факт повторності неявки, яка перешкоджає розгляду справи, а відтак наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Судом апеляційної інстанції вже було зазначено вище, що обов'язковою передумовою для залишення позову без розгляду є необхідність встановлення належності повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також можливість її розгляду без участі такої особи або його представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 127 КАС України часом вручення повістки вважається день вручення судової повістки під розписку.
Тобто, особа вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи виключно за умови отримання повістки не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Судовою колегією враховується, що у рішенні від 08.11.2018 року Європейський суд з прав людини у справі «Созонов та інші проти України» зазначено, що на національні суди покладається обов'язок з'ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, повістки про виклик у судові засідання, призначені 10.04.2018 року та 19.04.2018 року, Позивач отримав в цей же день та за два дні до судового засідання відповідно. Відомості про повідомлення ГО «ГР «Автомайдан» про дату, час та місце розгляду справи, призначеної до розгляду на 12.03.2018 року, у матеріалах справи відсутні.
Доказів, що Позивач мав достатній час для забезпечення прибуття уповноваженої особи до суду для участі в судовому засіданні, матеріали справи не містять.
Викладене свідчить, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а відтак передчасно постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 року у справі №2-а-3733/11.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
У рішенні «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Разом з тим, зміст оскаржуваної ухвали в частині залишення позову без розгляду вказує на те, що у ній відсутні мотиви, якими Дніпровський районний суд міста Києва керувався, стверджуючи, що неявка Позивача перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведених обставин у сукупності судова колегія приходить до висновку про помилковість постановленої Дніпровським районним судом міста Києва ухвали від 19.04.2018 року в частині залишення позову без розгляду, наслідком чого є її скасування у відповідній частині.
Здійснюючи перегляд ухвали суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Скасовуючи заходи забезпечення позову, Дніпровський районний суд міста Києва виходив з того, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду є доцільним скасувати заходи забезпечення позову з огляду на подання представником Відповідача-2 відповідного клопотання.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Приписи ч. 1 ст. 150 КАС України визначають, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Як вбачається зі змісту заявленого Відповідачем-2 клопотання про скасування заходів забезпечення позову, останнє обґрунтовано тим, що вже у жовтні 2017 року Конкурсна комісія завершила свою роботу, а відтак фактично ОСОБА_1 у березні 2018 року заборонено вчиняти дії, здійснені тим ще у листопаді 2017 року.
Викладені аргументи щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції визнав обґрунтованими, а постановлення їх під сумнів судова колегія підстав не вбачає.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року у даній справі задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 - ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01.03.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року - скасовано ухвалено нову постанову, якою у задоволенні клопотання ГО «ГР «Автомайдан» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скасування заходів забезпечення позову за наявності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що відпали обставини, які стали підставою для здійснення попереднього судового захисту прав позивача, є обґрунтованим та не може потягти за собою небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Однак, продовження існування таких заходів може призвести до невиправданого втручання у права та обов'язки інших осіб, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами спростовується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу в частині необґрунтованості скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у згаданій частині - без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України визначають, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позову без розгляду було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу на ухвалу в частині залишення позову без розгляду задовольнити - ухвалу суду першої інстанції у цій частині скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Натомість, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, скасовуючи заходи забезпечення позову, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі на дану частину ухвали доводи позицію суду першої інстанції не спростовують, наслідком чого є залишення її без змін у відповідній частині.
Керуючись ст. ст. 157, 240, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Громадської організації «Громадський рух «Автомайдан» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в частині залишення позову без розгляду - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в частині залишення позову без розгляду - скасувати.
Справу направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу Громадської організації «Громадський рух «Автомайдан» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в частині скасування заходів забезпечення позову - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Карпушова
Повний текст постанови складено « 19» грудня 2018 року.