справа №369/8038/17 Головуючий у І інстанції - Дубас Т.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/4564/2018 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
18 грудня 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз 7», Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбудсервіс» про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,
встановив:
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.
Позивач через представника подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах процесуального законодавства.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відповідно до відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 142719056 від 25 жовтня 2018 року, квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є власністю ОСОБА_4.
Іншого рухомого та нерухомого майна у власності відповідача немає, що підтверджується наступним: відповідно до листа від 30 серпня 2018 року № 11/3/18/12397, зазначено, що в Головному управлінні Держпраці у Київській області за ОСОБА_4 не обліковується великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування, парових котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, підіймальних споруд та водогрійних котлів.
В листі від 13 вересня 2018 року №29-10-0.222.13984/2-18 зазначено, що за наявною в Головному управлінні інформацією відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості щодо реєстрації земельних ділянок в межах Київської області за гр. ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до листа від 18 вересня 2018 року №31/10-4259, зазначено, що згідно даними наявних автоматизованих інформаційно-пошукових систем, станом на 18 вересня 2018 року за ОСОБА_4, транспортні засоби серед зареєстрованих на території Київської області не значаться.
У серпні 2018 року стало відомо про те, що ОСОБА_4 має намір продати квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується роздруківками з мережі Інтернет.
Тобто, існує ризик відчуження квартири, яка належить відповідачу, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Однак, суд, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував той факт, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
До того ж, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обраний заявником вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливістю розпорядитися ним.
Просила скасувати ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - святошинський район, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не є спів мірним із заявленими ОСОБА_2 позовними вимогами до ОСОБА_4
З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до вимог ч.3 цієї статті, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці першому п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Як зазначено в п.4 постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Матеріали справи містять роздруківки з мережі Інтернет, з яких вбачається, що за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, 21, корп. 5 продається квартира.
Тобто, існує ризик відчуження квартири, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Іншого рухомого та нерухомого майна у власності відповідача немає, що підтверджується зокрема листом Головного управління Держпраці у Київській області від 30 серпня 2018 року №11/3/18/12397; листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 вересня 2018 року №29-10-0.222.13984/2-18; листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 18 вересня 2018 року №31/10-4259.
Суд першої інстанції не врахував той факт, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності, а тому незастосування заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
При цьому, обраний ОСОБА_6 вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватимесь лише розпорядженням ним.
На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року скасувати та прийняти по справі постанову.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Д.О. Таргоній
С.О. Журба