19 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 360/692/18
провадження № 22-ц/824/3540/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1
на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2018 року у складі судді Міланіч А.М.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 жовтня 2015 року в розмірі 13 051 грн. 22 коп. та судові витрати у сумі 1 762 грн.
В обґрунтування вимог зазначала, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Указувала, що відповідач особистим підписом у заяві підтвердив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, та Тарифами банку, що складає між ним та банком договір. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання виконав у повному обсязі, в свою чергу відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим, з урахуванням внесених ним коштів на погашення заборгованості, станом на 04 березня 2018 року має заборгованість у розмірі 13 051,22 грн.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 051 грн. 22 коп. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, 19 жовтня 2018 року відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково та стягнути з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» основну суму кредитної заборгованості у розмірі 2 000 грн. та відсотки за користування кредитом - 1 197,39 грн., в іншій частині позову просив відмовити, оскільки уважає, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.
Зазначає, що ним отримано кредит в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2 000 грн., проте, у зв'язку із складною життєвою ситуацією, невисокою заробітною платою в розмірі 3 800 грн. та тим, що на його утриманні знаходяться батько - інвалід ІІ групи, теща - інвалід ІІІ групи та дружина, яка перебуває у стані вагітності, він не зміг вчасно погасити заборгованість по кредиту.
Разом з тим, указує, що неправильним та несправедливим є нарахування банком пені у розмірі 11 137 грн. 49 коп. та штрафних санкцій у розмірі 1 097 грн. 68 коп., оскільки вони значно перевищують основну суму отриманого кредиту.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, отримавши кредит у ПАТ КБ «Приватбанк», ухилявся від сплати боргу, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка складається з відсотків за користування кредитом, пені та штрафу.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, поданої відповідачем 27 жовтня 2015 року, ПАТ КБ «Приватбанк» надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки (а.с.6-23).
Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04 березня 2018 року утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становила 13 051,22 грн. та складалася з: 11953,54 грн. загальна заборгованість за наданим кредитом (в тому числі 1197,39 грн. відсотки, 11137,49 грн. пеня), 1097,68 грн. заборгованість по штрафам (а.с.5).
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт (а.с. 26).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він уважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, ураховуючи вищенаведені норми закону та те, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів у ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2 000 грн., колегія суддів доходить висновку, що договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2 000 грн. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 є укладеним.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.
При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК України, п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Згідно п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у разі невиконання своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, доказів та пояснень, наданих сторонами по справі, а також з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, умови договору ОСОБА_1 належним чином не виконувались, кошти у рахунок погашення заборгованості відповідачем вносились частково.
Внаслідок того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме, не сплачував кошти у передбачені умовами договору строки, у відповідача перед банком утворилася заборгованість, яка, з урахуванням часткової сплати кредиту, згідно розрахунку позивача станом на 04 березня 2018 року, склала 13 051,22 грн., із яких: 1 197,39 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 11 137,49 грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 597,68 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до положень статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Тобто неустойка належить до заходів цивільно-правової, договірної відповідальності.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом статей 550, 617 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 631/1348/16-ц.
Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Разом з тим, звернувшись до суду, ПАТ КБ «Приватбанк» у позовній заяві просив стягнути як заборгованість за відсотками за користування кредитом, так і пеню та штрафи як фіксовану частину і як процентну складову.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що місцевий суд, задовольняючи позов, не врахував зазначені вимоги закону, внаслідок чого дійшов передчасного та помилкового висновку про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу, чим порушив норми матеріального права.
При цьому, виходячи з того, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, тому з нього підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з боргу за процентами за користування кредитом та штрафу, розмір якого відповідає умовам договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 11 137,49 грн.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У такому випадку суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а мав би сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн., а також ураховуючи те, що новим судовим рішенням позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів уважає за необхідне стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 334,65 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2018 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 1 197,39 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 597,68 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 334,65 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай