Справа № 11-кп/824/655/2018 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія КК: ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
11 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12015100090002081 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_11 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лієпая, Латвія, громадянина України, освіта середня, не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 03 червня 2006 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 31 жовтня 2007 року Солом?янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 13 травня 2010 року Солом?янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- 10 липня 2015 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, освіта середня, не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 11 березня 2009 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 121, ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 20 травня 2008 року Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 07 березня 2012 року Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 4 місяців позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_11 ,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст.186 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності;
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання ОСОБА_7 , у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, до призначеного ОСОБА_7 за цим вироком покарання, частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року та остаточно призначено до відбуття покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 встановлено рахувати з 15 березня 2015 року, тобто з моменту затримання останнього та його попереднього ув'язнення.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 15 березня 2015 року і до 20 червня 2017 року за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, що діяли на момент чинності ЗУ №838-VІІІ, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року і до набрання даним вироком законної сили, за діючими правилами ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_8 визнано винним за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.186 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України - у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання ОСОБА_8 , у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 встановлено рахувати з 15 березня 2015 року, тобто з моменту затримання останнього та його попереднього ув'язнення.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 15 березня 2015 року і до 20 червня 2017 року за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, що діяли на момент чинності ЗУ №838-VІІІ, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_8 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року і до набрання даним вироком законної сили за діючими правилами ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_9 визнано винним за ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, яке йому належить на праві власності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 встановлено рахувати з 15 березня 2015 року, тобто з моменту затримання останнього та його попереднього ув'язнення.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 15 березня 2015 року і до 20 червня 2017 року за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, що діяли на момент чинності ЗУ №838-VІІІ, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року і до набрання даним вироком законної сили,за діючими правилами ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вступу вироку в законну силу, залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та цивільних позовів.
Не погоджуючись з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_11 ,в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, просить вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року змінити та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати йому у строк відбуття покарання попереднє ув'язнення у даному кримінальному провадженні з 15.03.2015 року до моменту прийняття рішення за даною апеляційною скаргою з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 змінив свої вимоги, та просив суд апеляційної інстанції зменшити йому строк відбуття покарання та зарахувати строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ст. 72 КК України, до вступу вироку в закону силу.
Обвинувачений ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, просить вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Під час апеляційного розгляду змінив свої вимоги та просив суд апеляційної інстанції зарахувати строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ст. 72 КК України, у редакції Закону України №838-VIIIвід 26.11.2015 року, до вступу вироку в закону силу.
Захисник ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі просить, вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року змінити в частині визнання винним ОСОБА_7 по епізоду від 14.03.2015 року щодо нападу на потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та призначення йому покарання. Перерахувати обвинуваченому ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення, з дня його затримання по день набрання вироком законної сили. Під час апеляційного розгляду змінив апеляційні вимоги та просив зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ст. 72 КК України, у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року, до вступу вироку в закону силу.
Обвинувачений ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі просить, вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. А в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, просить перерахувати строк попереднього ув'язнення, з дня його затримання по день набрання вироком законної сили. Під час апеляційного розгляду змінив свої вимоги, та просив зменшити строк відбуття покарання та зарахувати строк попереднього ув'язнення, з дня його затримання по день набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст. 72 КК України, у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року.
Захисник ОСОБА_11 , в інтересах ОСОБА_9 , в апеляційній скарзі просить вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року скасувати в частині визнання винним ОСОБА_9 та призначення йому покарання. Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Під час апеляційного розгляду змінила свої вимоги та просила зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ст. 72 КК України, у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року.
Прокурор в кримінальному провадженні ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі просить вирок Шевченківського районного суду від 21 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити в частині встановлення обтяжуючих обставин, а саме виключити з переліку обтяжуючих обставин вчинення злочину повторно, оскільки повторність передбачена у статті Особливої частини КК, як ознака відповідного злочину. В іншій частині вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2018 залишити без зміни.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_8 , зазначає, що не оспорюючи фактичні обставини справи, встановленні судом першої інстанції та викладені у вироку, доведеність винуватості щодо нього, у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації дій, а також не оспорюючи правильність призначеного покарання, апелянт вважає, що вирок підлягає зміні в зв'язку з незастосуванням судом вимог ст. 72 КК України в редакції закону від 26.11.2015, а тому на підставі вказаного закону, йому необхідно зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироку законної сили.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_9 , зазначає, що в момент коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися поряд з потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 його поруч не було, про що він заявляв в суді першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що суддя під час судового розгляду вийшов за межі обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті йому інкриміновано лише «подавлення опору» будь-яких інших дій пов'язаних з вимаганням та передачею йому грошей та речей в обвинувальному акті не зазначено. Покази потерпілої ОСОБА_15 в частині вимагання та передача начебто йому грошей і сумі 30 грн., ніким не підтверджується а навпаки спростовується показами обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також показами самої потерпілої ОСОБА_15 , яка під час досудового слідства та судового розгляду вказала саме на ОСОБА_7 як на особу якій вона передала гроші.
Крім того апелянт зазначає, що протокол затримання від 15 березня 2015 року, є недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустими і інших доказів по справі. Та ножі які були вилученні під час їх затримання, не можуть бути допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала про арешт майна. Також судом першої інстанції не вірно застосовано ч. 5 ст. 72 КК України.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, захисник ОСОБА_11 , в інтересах ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 зазначають, що потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , під час допиту в судовому засіданні, дали суперечливі відповіді та не послідовні.
Пояснення потерпілих, які в частині причетності ОСОБА_9 до скоєння злочину були опосередкованими сформовані протиправними діями працівників поліції під час незаконного впізнання затриманого ОСОБА_9 , та не відповідають дійсності. Це підтверджується й свідченнями ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які пояснили суду, що ОСОБА_9 не знав про наміри заволодіти майном потерпілих, він не знав про наявність ножа, під час заволодіння майном та не знаходився поруч із місцем події.
Також апелянти зазначає, що протокол огляду місця події від 15 березня 2015 року, на який посилається суд є недопустимим доказом.
Крім того апелянти зазначає, що суд повинен був зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у строк відбуття покарання час їх попереднього ув'язнення з 15 березня 2015 року і до набрання вироком законної сили за правими ч. 5 ст. 72 КК України, що діяла на момент чинності ЗУ №838-VIII.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 , також зазначає, про порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України, під час зарахування йому строку попереднього ув'язнення.
Та звертає увагу на те, що в тексті даного вироку відсутні будь-які докази, які свідчили про його причетність, крім показів свідків.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд при розгляді кримінального провадження всупереч ч. 4 ст. 67 КК України врахував обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме вчинення злочину повторно, не зважаючи на те, що повторність передбачена у статті Особливої частини КК, як ознака відповідного злочину, що впливає на кваліфікацію.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ОСОБА_8 , та захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , які підтримали подані апеляційні скарги зі змінами в частині апеляційних вимог, та не заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_12 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , та частково підтримав апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників, в частині зарахування строку попереднього ув'язнення відповідно до вимог ст. 72 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 05 березня 2015 року приблизно о 08 год. 10 хв., перебуваючи по АДРЕСА_4 , побачив раніше невідомого неповнолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Побачивши неповнолітнього ОСОБА_17 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 05 березня 2015 року приблизно о 08 год. 10 хв., перебуваючи по АДРЕСА_4 , підійшовши до неповнолітнього ОСОБА_17 , зупинив його на вулиці, взявши за руку, та почав вимагати у останнього передати йому речі, цінності та грошові кошти.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, та з метою подолання опору з боку потерпілого - неповнолітнього ОСОБА_17 , ОСОБА_7 почав погрожувати останньому застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я.
Вказані вимоги та погрози виразились у наступних висловах: у разі відмови передати грошові кошти та цінності - завести неповнолітнього ОСОБА_17 до найближчого під'їзду та почати його обшукувати, а у разі, якщо ОСОБА_17 почне пручатись та кликати на допомогу - застосуванням зброї. Вказана погроза виразилась у вислові, що у разі спротиву ОСОБА_17 отримає резиновою кулею у лоба. Вказану погрозу неповнолітній ОСОБА_17 сприйняв як реальну загрозу власному життю чи здоров'ю, тому без жодного спротиву віддав ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Nokia Asha 500» вартістю 750 гривень, навушники марки «Saund Magic», модель Е10 вартістю 685 гривень, та гроші у сумі 20 гривень, які належали на праві власності матері ОСОБА_17 - ОСОБА_18 та які остання надала сину на власні потреби.
Після цього ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденими речами та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_18 - матері неповнолітнього ОСОБА_17 була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 1 455 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 05 березня 2015 року приблизно о 16 год. 20 хв., перебуваючи по АДРЕСА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленою судом особою, вчинив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу на малолітнього ОСОБА_19 , з метою заволодіння майном останнього.
Так, ОСОБА_7 05 березня 2015 року приблизно о 16 год. 20 хв., перебуваючи по АДРЕСА_5 , побачив малолітнього ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та неповнолітнього ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Побачивши вказаних осіб, які рухались йому на зустріч, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою судом особою, наблизився до малолітнього ОСОБА_19 та неповнолітнього ОСОБА_20 і запропонував останнім перейти на протилежну сторону дороги, на ділянку, яка розташована поряд з будинком АДРЕСА_6 . При цьому, з метою подолання опору з боку дітей, ОСОБА_7 повідомив останнім, що у нього є травматичний пістолет та у разі будь-якого опору він буде стріляти. Свою погрозу ОСОБА_7 підтвердив демонстративно засунувши руку до кишені своєї куртки, чим натякнув потерпілим, що в нього є зброя. Сприймаючи погрозу ОСОБА_7 як реальну, та будучи пригніченими присутністю іншого чоловіка, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 погодились на пропозицію ОСОБА_7 та перейшли дорогу. Після цього, перебуваючи на ділянці, розташованій поряд з будинком № 5-А вул. Богданівській в м. Києві та, продовжуючи погрожувати потерпілим застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я останніх, ОСОБА_7 почав вимагати у ОСОБА_19 та ОСОБА_20 передати йому наявні у них цінні речі, мобільні телефони та грошові кошти. Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні та будучи пригніченим присутністю іншої невстановленої судом особи, ОСОБА_19 передав ОСОБА_7 належний його батьку ОСОБА_21 мобільний телефон «iPhone 4S 16 GB» вартістю 7 193,25 грн., наданий йому батьком у користування, в якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 45 гривень, на рахунку якої було 10 гривень, а також та 2 гривні.
Після цього ОСОБА_7 та невстановлена судом особа з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденими речами та грошовими коштами розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 та невстановленої судом особи потерпілому ОСОБА_21 - батьку малолітнього ОСОБА_19 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 7 250,25 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 06 березня 2015 року приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи по вулиці Борщагівській, 133 в місті Києві, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , повторно, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинив відкрите викрадення майна, яке на праві власності належить потерпілій ОСОБА_22 .
Так, ОСОБА_7 06 березня 2015 року приблизно о 19 год. 00 хв., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , побачили раніше незнайомих їм ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які рухались у їх сторону. Побачивши в руках у ОСОБА_22 мобільний телефон «iPhone6» у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_7 , наблизившись до потерпілої ОСОБА_22 , несподівано для неї вирвав належний їй мобільний телефон «iPhone 6 Space Grey 16 GB» вартістю 13 000 грн., який знаходився у силіконовому прозорому чохлі вартістю 300 грн., в якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 20 грн., на рахунку якої було 30 гривень, у неї з руки. Під час цих подій ОСОБА_7 стояв поряд та спостерігав за діями ОСОБА_8 .Заволодівши мобільним телефоном ОСОБА_8 спільно зі ОСОБА_7 почали тікати від потерпілої та її подруги ОСОБА_23 .
З метою повернення належного їй мобільного телефону, потерпіла ОСОБА_22 спільно з подругою ОСОБА_23 почали наздоганяти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Пробігши певну дистанцію та зрозумівши, що втекти не зможуть, ОСОБА_8 спільно зі ОСОБА_7 зупинились, а ОСОБА_7 з метою надання допомоги ОСОБА_8 у вигляді втечі, ухилення від відповідальності та допомоги у заволодінні чужим майном, звертаючись до потерпілої ОСОБА_22 почав погрожувати останній застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я останньої.
Почувши погрозу ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_22 спільно з подругою ОСОБА_23 припинили переслідування.
Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з місця вчинені кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_22 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 13 350 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій 09 березня 2015 року приблизно о 17 год. 00 хв., перебуваючи у провулку Енергетиків, 12/13 в місті Києві, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, вчинив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на потерпілу ОСОБА_24 з метою заволодіння майном останньої.
Так, ОСОБА_7 09 березня 2015 року приблизно о 17 год. 00 хв. діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, перебуваючи у провулку Енергетиків, 12/13 у місті Києві побачив раніше незнайому потерпілу ОСОБА_24 , яка рухалась по провулку Енергетиків у напрямку вулиці Волгоградської.
Побачивши потерпілу ОСОБА_24 , у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи за попередньої змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, наздогнали ОСОБА_24 та, перегородивши їй шляхи для втечі, оточили останню. ОСОБА_7 зупинився з лівої сторони від потерпілої, ОСОБА_8 з правої, а невстановлена судом особа пройшов трохи вперед і стояв там спостерігаючи, щоб ніхто зі сторонніх осіб не завадив їх протиправним діям.
З метою подолання опору потерпілої один з нападників дістав ножа та продемонстрував його потерпілій. Сприймаючи дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленої судом особи як реальну загрозу власному життю чи здоров'ю, потерпіла ОСОБА_8 не чинила нападникам жодного опору.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одночасно закатали потерпілій рукава та впевнившись, що у неї відсутні браслети, наказали показати шию для того, щоб перевірити, чи є в неї ланцюжок. Побачивши, що ланцюжок відсутній, останні заволоділи золотими сережками потерпілої вартістю 4 000 грн. Під час цих подій ОСОБА_8 запустивши свою руку потерпілій в праву кишеню куртки, дістав звідти належній ОСОБА_24 мобільний телефон, а потім поклав його назад. Побачивши це, ОСОБА_7 наказав потерпілій віддати йому мобільний телефон «Samsung Galaxy GT-S7262» вартістю 800 грн. та заволодів ним. З метою уникнення відповідальності та перешкоджання правоохоронним органам встановити місцезнаходження нападників, ОСОБА_7 наказав потерпілій ОСОБА_24 вийняти з мобільного телефону сім картку та залишити її собі.
Після цього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановлена судом особа з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_24 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 4 800 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 10 березня 2015 року приблизно о 22 год. 10 хв., перебуваючи по АДРЕСА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, вчинив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на потерпілу ОСОБА_25 , з метою заволодіння майном останньої.
Так, ОСОБА_7 10 березня 2015 року приблизно о 22 год. 10 хв., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, перебуваючи по вул. Металістів, 17 в місті Києві, побачив раніше незнайому потерпілу ОСОБА_25 , яка рухалась по вказаній вулиці у напрямку власної домівки, тобто до будинку АДРЕСА_7 . В цей час у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленою судом особою, наздогнали ОСОБА_25 та, звертаючись до останньої, ОСОБА_8 повідомив, щоб вона не поспішала, що їх більше, що вона не зможе нікуди втекти та, перегородивши їй шляхи для втечі, оточили останню. Невстановлена судом особа пройшла трохи вперед та стояла там спостерігаючи, щоб ніхто зі сторонніх осіб не завадив їх протиправним діям.
З метою подолання опору потерпілої, ОСОБА_8 дістав ножа та продемонструвавши його потерпілій наказав їй віддати йому її особисті речі та грошові кошти. Сприймаючи дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановленої судом особи як реальну погрозу власному життю чи здоров'ю, потерпіла ОСОБА_25 не чинила нападникам жодного опору та передала ОСОБА_8 мобільний телефон «SonyЕхрегіа» вартістю 5 500 грн., в якому знаходилась карта пам'яті на 8 GB вартістю 100 грн., сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 10 грн., на рахунку якої було 10 грн., та золоті сережки вартістю 2 500 грн. ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_25 передала золотий ланцюжок вартістю 5 000 грн. з підвіскою у вигляді серця з камінцем вартістю 1 000 грн. В подальшому, продовжуючи виконувати вимоги нападників, ОСОБА_25 віддала їм золотий браслет вартістю 15 000 грн. з підвіскою вартістю 10 000 грн. та грошові кошти у сумі 25 грн.
Після цього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та невстановлена судом особа з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та невстановленої досудовим слідством особи потерпілій ОСОБА_25 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 39 145 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 14 березня 2015 року приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи по АДРЕСА_8 , діючи за попередньою змовою з трьома невстановленими судом особами, вчинив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на потерпілих ОСОБА_26 і ОСОБА_27 з метою заволодіння майном останніх.
Так, ОСОБА_7 14 березня 2015 року, приблизно о 21 год. 00 хв., діючи за попередньою змовою з трьома невстановленими судом особами, перебуваючи по АДРЕСА_8 , побачив раніше незнайомих йому потерпілих ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , які рухались вздовж проспекту Перемоги від парку КПІ, та у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з трьома невстановленими судом особами, наздогнали потерпілих ОСОБА_26 і ОСОБА_27 та оточили їх. ОСОБА_7 та невстановлена судом особа підійшли до потерпілих ОСОБА_26 і ОСОБА_27 та, з метою подолання опору останніх, дістали ножі та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, почали вимагати у ОСОБА_26 і ОСОБА_27 передати їм належні потерпілим речі та грошові кошти. Інші двоє невстановлених осіб з метою перешкоджання спробам потерпілих втекти, стояли навколо та блокували потерпілим шляхи для втечі, при цьому спостерігаючи, щоб ніхто зі сторонніх осіб не завадив їх протиправним діям. Крім того, з метою залякування потерпілих та перешкоджання будь-яким їх спробам чинити опір, ОСОБА_7 , перебуваючи біля ОСОБА_26 , сказав звертаючись до потерпілих, щоб вони не кричали, не тікали, а то він «пирне їх у живіт». Сприймаючи дії ОСОБА_7 та невстановлених судом осіб як реальну загрозу власному життю чи здоров'ю, потерпілі ОСОБА_26 і ОСОБА_27 не чинили нападникам жодного опору.
Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 обшукав потерпілу ОСОБА_26 та, не знайшовши ніяких цінних речей, забрав у неї грошові кошти у сумі 160 грн. купюрами: 1 - номіналом 100 грн., 1 - номіналом 50 грн., 1- номіналом 10 грн., які лежали в її гаманці. Інша невстановлена особа, що спільно зі ОСОБА_7 підійшла до потерпілих, стояла поряд з потерпілою ОСОБА_27 , у неї за спиною, тримаючи ніж в руках та притискаючи його до її правого боку. Вказаний чоловік нічого не казав, лише забрав у потерпілої ОСОБА_27 мобільний телефон «Samsung Galaxy Mega» вартістю 3 907 грн., у який була встановлена сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 70 грн., мобільний телефон був у силіконовому чохлі бірюзового кольору вартістю 100 грн., а також в телефоні була картка пам'яті фірми «Кінгстон» вартістю 150 грн. та грошові кошти у сумі 40 грн.
Після цього ОСОБА_7 та троє невстановлених судом осіб з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_26 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 160 грн., а потерпілій ОСОБА_27 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 4 292 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 14 березня 2015 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку, розташованого по АДРЕСА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Так, 14 березня 2015 року приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, побачили двох дівчат, які йшли їм на зустріч, а саме потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Побачивши вказаних дівчат, у ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, підійшли до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . При наближенні до останніх ОСОБА_8 , з метою подолання опору та залякування потерпілих сказав звертаючись до них: «Девушки, бежать, кричать бесполезно».
Після цього, продовжуючи наближатись до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_7 дістав ножа та демонструючи його потерпілим підійшов до ОСОБА_15 та приставив їй до тулуба в області селезінки, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, наблизившись до потерпілих оточили ОСОБА_14 перекривши їй шляхи для втечі. Продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_28 почав вимагати у потерпілих передати йому та іншим співучасникам усі речі, цінності та грошові кошти, що є у них.
ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , сприймаючи дії ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, як реальну загрозу власному життю чи здоров'ю, віддали належні їм речі та цінності.
Так, на вимогу ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_14 передала останньому належний їй мобільний телефон «Айфон 4 S» вартістю 3 100 грн., в якому знаходилась сім картка мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн., із чохлом силіконовим чорного кольору вартістю 50 грн. та обручку вартістю 2 230 грн., а на вимогу особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, потерпіла ОСОБА_14 передала останньому 170 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, побачивши в руках ОСОБА_15 сумку від ноутбука наказав останній віддати йому ноутбук, але остання повідомила, що це лише сумка від ноутбука, в якій вона носить «карімат» та продемонструвала його останньому. Побачивши це, особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, до неї більше не звертався та продовжив своєю присутністю пригнічувати волю потерпілих до опору. Під час даних подій ОСОБА_15 передала ОСОБА_7 , що стояв поряд з нею та тримав ніж біля її тіла, грошові кошти у сумі 30 грн. Під час вказаних подій ОСОБА_9 стояв поряд та своєю присутністю подавляв волю потерпілих до опору.
Після цього, заволодівши майном, що належить потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з місця події зникли та викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, потерпілій ОСОБА_14 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5 570 грн., а потерпілій ОСОБА_15 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 30 грн.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи особою яка раніше вчинила розбій, а також обвинуваченні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своїми умисними протиправними діями, які виразились у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуєтьсядоказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку,в їх сукупності та які докладно викладені у вироку.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2ст. 187 КК України, та кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та винуватості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 186 КК України,як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб в апеляційній скарзі не заперечуються, як і не заперечуються обвинуваченими під час апеляційного розгляду.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, та обвинуваченому ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які класифікується відповідно до вимог ст. 12 КК України як тяжкі злочини, особу обвинувачених, участь кожного із них у їх вчиненні, кількість епізодів кримінально-протиправної діяльності, відношення обвинувачених до скоєного.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид та міру покарання, судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, те, що до затримання він офіційно не працював, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував, за місцем утримання характеризується посередньо, має постійне місце проживання.
До обставин, що у відповідності з вимогами ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнавщире каяття.
Обставинами, що у відповідності з вимогами ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає вчинення злочину повторно, рецидив злочинів та вчинення злочину щодо неповнолітнього.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та його роль у вчинених кримінальних правопорушеннях, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, наявність обставини, що частково пом'якшує покарання та наявність кількох обтяжуючих обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства та призначав основне покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, вважаючи вказане покарання необхідним та достатнім для можливості виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Також суд першої інстанції врахував, що кримінальні правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинені ОСОБА_7 до постановлення вироку щодо нього Святошинським районним судом м. Києва від 10 липня 2015 року, та остаточне покарання обвинуваченому призначив за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням зазначеного вироку.
Судом врахованодані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, за місцем утримання характеризується посередньо.
До обставин, що у відповідності з вимогами ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд встановиврозкаяння останнього в частині визнаного.
Обставинами, що у відповідності з вимогами ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнав вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та його роль у вчинених кримінальних правопорушеннях, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, наявність обставини, що частково пом'якшує покарання та наявність кількох обтяжуючих обставин, суд встановив, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства та призначає основне покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, вважаючи вказане покарання необхідним та достатнім для можливості виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом врахованідані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше судимий, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, за місцем утримання характеризується посередньо.
Обставин, що у відповідності з вимогами ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом не встановлено.
Обставиною, що у відповідності з вимогами ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнав рецидив злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи та його роль у вчиненому злочині, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд встановив, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства та призначає основне покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, вважаючи вказане покарання необхідним та достатнім для можливості виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, а відтак доводи апеляційної скарги обвинувачених є необґрунтованими, та під час апеляційного розгляду не встановлено обставин для зменшення міри покарання.
Крім того, покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинувачених, є необхідним і достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження вчинення ними нових кримінально караних діянь.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст.65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, на думку колегії суддів, покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Разом з тим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при розгляді кримінального провадження всупереч ч. 4 ст. 67 КК України врахував обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме вчинення злочину повторно, не зважаючи на те, що повторність передбачена у статті Особливої частини КК, як ознака відповідного злочину, що впливає на кваліфікацію.
Враховуючи розсянення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, з якої вбачається, що якщо якась із обставин, наведених у ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 67 КК, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом'якшуючу або обтяжуючу покарання обставину.
Враховуючи зазначене колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обтяжуючі обставини відповідно до ст. 66 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме, вчинення злочину повторно.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Водночас, вимоги змінених апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ОСОБА_8 , та захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , є слушними, оскільки як вбачається з резолютивної частини вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року, суд першої інстанції, на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 р.) зарахував у строк покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ОСОБА_8 , час їх перебування в установах попереднього ув'язнення у період з 15.03.2015 р. по 20.06.2017 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно приписів ч.6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому, враховуючи правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року в справі №663/537/17, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року), зарахувати ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у строк покарання у виді позбавлення волі строк їх попереднього ув'язнення з 15.03.2015 року, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Київського апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - задовольнити.
Апеляційні скарги зі змінами обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Апеляційні скарги зі змінами захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 , в інтересах ОСОБА_9 , - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 року, щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України, - змінити в частині зарахування строку попереднього ув'язнення обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
На підставі ч. 1, ч. 5, ст. 72 КК України в строк покарання, зарахувати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 ,. строк попереднього ув'язнення з 15.03.2015 року до вступу вироку в закону силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання суду на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , - вчинення злочину повторно.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк з дня вручення їм копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
.