Київський апеляційний суд
12 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018100050004807 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Луганська, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , судимого:
1) вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.08.2015 року
за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
2) вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.06.2016 року
за ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 11.12.2017 року звільненого від відбування покарання
на підставі ст.4 Закону України “Про амністію у 2016 році”,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року,
Справа № 11-кп/824/736/2018
Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2018 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ст.75 КК України, яка не підлягає застосуванню, що потягло безпідставне звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
На переконання прокурора, суд не врахував особливості й обставини вчинення злочину, як то вину, спосіб, мету і мотив, адже обвинувачений діяв з прямим умислом, з метою збагатитися за рахунок чужого майна, і причиною припинення злочинних дій стало втручання працівників охорони. Вчинений ОСОБА_7 злочин є злочином середньої тяжкості, який характеризується значною суспільною небезпечністю і вимагає відповідного покарання. Також вважає, що поза увагою суду залишилися дані про особу винного, який не працює, не одружений, має судимості за корисливі злочини і вчинив новий злочин через 6 місяців після звільнення з установи виконання покарань, тобто не став на шлях виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; доводи обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив замах на крадіжку чужого майна за наступних обставин.
16 червня 2018 року о 17 годині ОСОБА_7 , знаходячись у магазині “Novus”, розташованому на пр-ті Оболонському, 1-б в м. Києві, з метою повторного таємного викрадення майна, належного ТОВ “Новус Україна”, шляхом вільного доступу взяв дві пари сонцезахисних окулярів “Трионеда” і дві пари сонцезахисних окулярів “Триоптика” загальною вартістю 1 471 гривня 68 копійок та направився до виходу з магазину. Однак злочин ОСОБА_7 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками магазину.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого обвинуваченого безпідставно звільнено від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який хворіє на тяжке невиліковне захворювання, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, враховуючи обставини справи, зокрема, ступінь реалізації злочинного умислу, вартість майна, яке ОСОБА_7 намагався викрасти, відсутність реальних збитків.
Вина, спосіб, мотив і мета, які є елементами об'єктивної та суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, а не його особливостями і обставинами, як вважає прокурор, відповідно до вимог ст.65 КК України не є тими чинниками, які враховуються при призначенні покарання.
Всупереч доводам прокурора на час вчинення кримінального правопорушення і на даний час ОСОБА_7 є одруженим, бере участь у діяльності громадської організації “Клуб “Еней” в якості волонтера в програмі “Профілактика ВІЛ/СНІДу та туберкульозу у м. Києві на 2018-2020 роки” серед споживачів ін'єкційних наркотиків, бездомних та колишніх ув'язнених, позитивно характеризується, тобто своєю поведінкою та конкретними діями намагається бути корисним суспільству, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
І наявність у ОСОБА_7 судимостей за вчинення корисливих злочинів, тобто фактично, єдина підстава, на якій наголошує прокурор, не може бути в даному випадку перешкодою для такого рішення суду першої інстанції, який визначив максимальний іспитовий строк, що, на думку колегії суддів, буде достатнім стримуючим фактором від вчинення будь-яких протиправних діянь.
Таким чином, судом першої інстанції дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, і наведені ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3