20 грудня 2018 року м. Чернівці
справа № 725/3987/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинак О. О.
суддів Кулянди М.І., Владичана А.І
секретар Конецька Д.Г.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 8 листопада 2018 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Федіна А.В.
встановив:
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 8 листопада 2018 року позову заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить таку ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Так, частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Частинами 1, 2 статті 64 ЦПК України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно абзацу другого пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року, N 11 відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в липні 2018 року звернулась до суду з позовом.
Просила розірвати шлюб між нею, та ОСОБА_2, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів 16 вересня 2006 року зроблено актовий запис №1602.
Вказана позовна заяви підписана особисто ОСОБА_1 (а.с.2-3).
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 серпня 2018 року провадження у справі було відкрито (а.с.14).
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та позовну заяву задовольнити (а.с.19).
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 вересня 2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її розгляд на 10 годину 45 хвилин 10 жовтня 2018 року (а.с.21).
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 жовтня 2018 року визнано обов'язковою явку в судове засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи на 9 годину 00 хвилин 8 листопада 2018 року (а.с.24).
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи наявна заява від позивачки про розгляд справи за її відсутності.
Висновок суду про те, що неявка позивачки перешкоджає повному та всебічному з'ясування всіх обставин справи є помилковим.
Так, відповідно частин 1,3,4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 74 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Отже, відповідно до положень статті 74ЦПК України пояснення сторони не є доказом у цивільній справі.
Згідно частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Отже, враховуючи положення вказаних вище норм ЦПК України суд першої інстанції постановляє рішення у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні та з врахуванням позиції відповідача щодо пред'явленого до нього позову та наведених в ньому обставин.
З мотивувальної частини ухвали Першотравневого районного суду міста Чернівці від 8 листопада 2018 року вбачається, що відповідач в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи у відсутності позивачки та задоволення позову.
За таких обставин неявка ОСОБА_1 в судові засідання не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене вище колегія суд приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому її відповідно до правил статті 379 ЦПК України слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 8 листопада 2018 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання суддями.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
А.І. Владичан