18 грудня 2018 року м. Чернівці справа № 722/772/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанська Н. К.
суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М.
секретар Ковальчук Н.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Римлянської Г.О.-
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Позов мотивовано тим, що відповідач є батьком її повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказувала, що їхня дочка навчається на денному відділенні у Таврійському національному університеті ім.. В.І. Вернадського та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач у добровільному порядку не надає.
Просила суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на повнолітню доньку у розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до закінчення нею навчання.
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3, яка продовжує навчання, у розмірі 920 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи з 13 червня 2018 року і по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до закінчення нею навчання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що визначений судом розмір аліментів не достатній для подальшого навчання доньки в університеті.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в апеляційній скарзі. Посилається на те, що він дитині надає допомогу по мірі можливості. У нього є інша сім»я, від якої є дві неповнолітніх дитини. Він не працює, займається домашнім господарством.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками повнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається на денному відділенні у Таврійському національному університеті ім.В.І. Вернадського.
У зв'язку із навчанням, повнолітня ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини ООН від 20 листопада 1989 року, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У силу положень частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно з частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частити першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач є працездатною особою, яка може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує такої допомоги, врахувавши, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, дійшов обґрунтованого висновку визначивши розмір аліментів в зазначеному розмірі.
Разом з тим, позивач не надала доказів того, що відповідач може надавати допомогу в більшому розмірі ніж визначений судом.
Колегія суддів також враховує, що відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржив. А тому його посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що він не працює і немає можливості сплачувати аліменти в такому розмірі, колегія суддів не приймає до уваги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 20 грудня 2018 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: А.І. Владичан
І.М. Литвинюк