Справа № 128/587/18 Провадження №11-кп/801/166/2018
Категорія: 34 Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 грудня 2018 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
потерпілого: ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №12017020100001373 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01.08.2018, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сокиринці, Вінницького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
засуджено ч.1 ст.286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців.
Згідно п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання з судовими витратами, цивільним позовом та речовими доказами.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 був визнаний винним та засуджений за те, що 02.12.2017 приблизно о 16.30год, керуючи технічно-справним автомобілем марки «DAEWOO LANOS» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М-12 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» на 371 км + 600 м, поблизу с. Лисогора, Вінницького району, Вінницької області, в напрямку м. Вінниці, перед виконанням маневру перестроювання та випередження попутного транспортного засобу, не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, внаслідок чого не зміг постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на робітників ПП «Лідер груп» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в той час виконували роботи по облаштуванню відбійника на даній ділянці автодороги.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №79/165 від 12.02.2018 внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження. Дані ушкодження у ОСОБА_10 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №62/77 від 15.02.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження. Дані ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.
Згідно висновку авто-технічної експертизи №118а від 13.02.2018 в ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «DAEWOO LANOS» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Прокурор в апеляційній скарзі просив вирок суду в частині непризначення додаткового покарання та іспитового строку, скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на підставі п.4 ч.1 ст.409, ст.413 КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу лише в частині непризначення додаткового покарання; потерпілого та обвинуваченого, його захисника, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, скасувавши вирок суду в частині непризначеного додаткового покарання.
Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та застосування положень ст.75 КК України, суд першої інстанції, застосовуючи ст.75 КК України, вірно звільнив обвинуваченого від відбування основного покарання, не уточнивши, що він звільняється від відбування тільки основного покарання, проте, незаконно звільнив його від додаткового покарання. А тому, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.370 КПК України в частині застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України.
Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з норм цієї статті, особу може бути звільнено від відбування призначеного покарання саме у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років, відповідно, що положення цієї статті про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням не поширюються на додаткові покарання, в тому числі на позбавлення права займатися певною діяльністю.
В той час, ст.77 КК України передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Таким чином, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК із застосуванням додаткових покарань (крім конфіскації майна) суд у резолютивній частині вироку повинен чітко вказати, що таке звільнення стосується тільки основного покарання, а додаткове має обов'язково виконуватися.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, застосувавши звільнення від покарання і до додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
За викладених обставин, відповідно до вимог статті 420 КПК вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання.
При цьому, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає обов'язковому виконанню.
Призначення такого покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння нових злочинів та відповідає ст.50, 65 КК України.
Таким чином, при ухваленні вироку Вінницьким районним судом Вінницької області через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність було невірно призначено покарання ОСОБА_7 , а відповідно до п.4 ч.1 ст.409, ст.413 КПК України, це є підставою для скасування вироку суду в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора задовільнити частково.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01.08.2018, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині непризначення додаткового покарання.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним та призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців.
Згідно п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Згідно з оригіналом:
Суддя: