Справа № 297/28/17
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
20 грудня 2018 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015070060000030 від 18.11.2016 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурором ОСОБА_3 суду було заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення застави. Клопотання мотивовано тим, що обвинуваченим ОСОБА_5 затягується розгляд кримінального провадження в суді, в результаті чого таке розглядається більше року, обвинувачений часто не з'являвся в судові засідання, у зв'язку з чим суд оголошував його розшук. Враховуючи, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинений злочин, бажає уникнути покарання, малолітніх дітей на утриманні не має, ніде не працює, отже не має міцних соціальних зв'язків, тому наявні ризики його подальшого переховування від суду. Оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобігання вищевказаного ризику, прокурор просить обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 2 а. с. 53-56).
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, викладених в такому.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що претензій до ОСОБА_5 не має, тому вважав, що обирати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не потрібно.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що не з'явився в судове засідання, призначене на 13.11.2018 року, оскільки хворів, а в судове засідання, призначене на 03.12.2018 року, не з'явився, так як не отримував повістки про виклик до суду.
Захисник ОСОБА_6 також заперечив проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . Пояснив, що обвинувачений не з'являвся в судове засідання через поважні причини, а саме у зв'язку з хворобою та у зв'язку з неотриманням повістки. Вважав, що оскільки тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, то в даному випадку застосування такого відносно ОСОБА_5 не є необхідним, оскільки останній не переховується від суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою Берегівського районного суду від 01.12.2017 року обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено в розшук, оскільки в судове засідання останній не з'явився, а привід, застосований ухвалою Берегівського районного суду від 09.11.2017 року не виконано, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 виїхав до Угорщини (т. 1 а. с. 231-232).
08 лютого 2018 року ухвалою Берегівського районного суду відновлено судове провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , так як працівниками СКП Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області встановлено місце знаходження ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 241).
В подальшому, через чергову неявку обвинуваченого ОСОБА_5 в судове засідання та не виконання відносно нього приводу, за клопотанням прокурора ухвалою Берегівського районного суду від 18.05.2018 року ОСОБА_5 повторно було оголошено в розшук та надано дозвіл на його затримання (т. 2 а. с. 58-59).
Ухвалою Берегівського районного суду від 20.07.2018 року судове провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 було відновлено, оскільки до суду надійшло повідомлення в.о. начальника Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області про те, що працівниками СКП Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області встановлено місце знаходження ОСОБА_5 , який зобов'язався з'явитися на судове засідання в Берегівський районний суд Закарпатської області. Судовий розгляд було призначено на 14 серпня 2018 року (т. 2 а. с. 82).
Однак ОСОБА_5 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи (т. 2 а. с. 84), в судове засідання 14 серпня 2018 року не з'явився. Від його захисника ОСОБА_6 надійшла заява про те, що просить відкласти судове засідання через його перебування у відпустці, а також через знаходження ОСОБА_5 на лікарняному, докази про що надасть на наступному судовому засіданні (т. 2 а. с. 86-87).
При цьому, в судовому засіданні 23 жовтня 2018 року обвинувачений ОСОБА_5 суду не надав жодних підтверджень поважності його неявки в судове засідання 14 серпня 2018 року, у зв'язку з чим суд вважає його неявку в таке без поважних причин.
Судове засідання 23 жовтня 2018 року було відкладено через неявку потерпілого та захисника на 13 листопада 2018 року, про що ОСОБА_5 був належним чином повідомлений (т. 2 а. с. 103).
Однак, в судове засідання 13 листопада 2018 року ОСОБА_5 повторно не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 03 грудня 2018 року.
Повістку про виклик до суду на 03 грудня 2018 року було передано прокурору для передачі ОСОБА_5 , однак останній в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, у зв'язку з чим таке було відкладено на 20 грудня 2018 року.
Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1). Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим вказаних кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, те, що він ніде не працює, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, отже не має міцних соціальних зв'язків, а також наявність ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також те, що підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не має, суд вважає клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити на строк 60 діб.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме у вимаганні з погрозою вбивства.
Однак, прокурором в клопотанні не доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 без визначення застави, тому суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в межах розмірів, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що враховуючи ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2018 рік», становить 96050 гривень.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, а також обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, - задоволити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 (шістдесят) днів, взявши його під варту негайно в залі суду, до 18 лютого 2019 року, до 11:40 годин.
Визначити ОСОБА_5 заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 96050 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити сторонам кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Берегівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1