Справа № 234/8571/18
Провадження № 2/234/2604/18
12 грудня 2018 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Вербовецька Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську
цивільну справу №234/8571/18
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про надання дозволу на тимчасовий виїзд без дозволу батька,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд без дозволу батька який мотивувала тим, що в період з 04.03.2006 по 08.04.2009 перебувала з відповідачем у шлюбі від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Син проживає та зареєстрований разом із нею у м. Кривий Ріг. З моменту розлучення і по сьогоднішній день відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не приймає.
22.11.2016 рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно.
Останній раз дитина бачила батька у 2015 році, коли останній надавав нотаріальну згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон. На цей час місцезнаходження відповідача невідоме.
Також зазначила, що має намір забезпечити повноцінний відпочинок сину ОСОБА_3 в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, за для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану його здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків.
Враховуючи, що відповідач добровільно не надає згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон, просила суд надати дозвіл та тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя, неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супровідну батька - ОСОБА_2, до досягнення ним 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2; надати дозвіл ОСОБА_3, або його законному представнику - матері ОСОБА_1 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлення візи, проїзного документа дитини) без згоди та супровідну батька - ОСОБА_2.
23.07.2018 року по справі відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 17.08.2018. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.
Відповідач свої процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду учасники справи до суду не з'явилися.
Відповідно до ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового розгляду, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Позивач на електрону поштову адресу суду надіслала заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 12.12.2018, на січень 2019 за сімейними обставинами, але до заяви не додано жодного документа на підтвердження наявності вказаних обставин. Крім того суд зазначає, що позивач надавала аналогічну заяву і на засідання, яке мало відбутись 24.10.2018. В подальшому суду не було представлено жодного підтверджуючого доводи заяви документа.
Відповідач будь-яких заяв до суду не подав. Про час та місце судових засідань повідомлявся шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Краматорського міського суду Донецької області.
Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи, окрім відповідача, незалежно від причин неявки. (п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України)
Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.03.2006 НОМЕР_1 виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.03.2006, який був розірваний на підставі рішення суду, про що видане відповідне свідоцтво НОМЕР_2 від 08.04.2009 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції.
Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який від народження мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.
З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за лінію зіткнення та в зворотному напрямку в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
Позивач не надала доказів про відмову батька у видачі згоди на перетин дитиною кордону у супроводі лише матері, не зазначила, коли саме батько відмовив у виїзді дитини та з яких підстав, тому суд доходить висновку, що надання дозволу на неодноразові виїзди без згоди батька дитини фактично позбавить ОСОБА_2, можливості спілкуватись з сином та брати участь у його вихованні, що не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Не конкретизовано також причини виїзду та часові проміжки перебування дитини за кордоном України, з підтвердженням відповідними доказами.
Враховуючи викладене у задоволенні позовних вимог в частині надання дозволу на виїзд за слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині надання дозволу ОСОБА_3, або його законному представнику - матері ОСОБА_1 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлення візи, проїзного документа дитини) без згоди та супровідну батька - ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою КМУ постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.
Отже, оформлення паспорта для виїзду за кордон, візи та інших документів для виїзду за кордон неповнолітньому ОСОБА_3 не потребує згоди батька - ОСОБА_2, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10,17,18,263,265,273,351,352,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини без дозволу батька - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений суддею 13.12.2018.
Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко