Єдиний унікальний номер 235/7946/18
Провадження №2-о/235/1063/18
20 грудня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Бородавки К.П.
за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи, -
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 16.08.2018 в місті Макіївка.
На обґрунтування поданої заявником заяви зазначено, що 16.08.2018 помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на день смерті проживав в місті Макіївка. Провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 заявник не має можливості, оскільки наявні в нього документи не є дійсними на території України, адже видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За змістом поданої заяви заявник просить розглянути справу за його відсутності.
Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
В силу приписів ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши подані заявником документи та проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.
Відповідно до заповіту серії НАВ 779883 від 19.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі №2073, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №468 та довідки про причину смерті, виданих 16.08.2018 Центром первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Макіївка Донецької Народної Республіки, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 16 серпня 2018 року, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, про що 16.08.2018 Червоногвардійським відділом запису актів цивільного стану міста Макіївка Державної ОСОБА_3 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки видано свідоцтво про смерть серії ДНР №115280, актовий запис №680.
Наданими до заяви документами підтверджується, що заявник звернувся до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задля державної реєстрації смерті ОСОБА_2, померлого 16.08.2018, надавши лікарське свідоцтво про смерть №468 від 16.08.2018, де листом від 20.12.2018 №5491/15.21-23 йому було відмовлено у зв'язку з пред'явленням для підтвердження факту смерті документу, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд відмічає, що за змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Суд зазначає, що для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заявник позбавлений можливості зареєструвати факт смерті в інший спосіб. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.77 та ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема, у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Також суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI та п.1 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5, підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
У заявника немає можливості надати лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України, адже лікарських установ, які б діяли на території міста Макіївка Донецької області та були б підконтрольні Україні, немає.
Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Приписами ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що заявник є спадкоємцем ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про смерть йому необхідне для подальшого прийняття спадщини після померлого, враховуючи наявність документу про відмову органу реєстрації актів цивільного стану України в реєстрації події смерті, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви, адже встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення - отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми для подальшого прийняття ним спадщини після померлого.
За Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні державна реєстрація смерті проводиться як за заявою родичів померлого, так і інших осіб (п.7 гл.5 розділ ІІІ).
Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, Покровський район, с.Зелене, вул.Садова, 71), заінтересована особа - Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 2198225, місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, 11), про встановлення факту смерті особи задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - селище Марковський Должанського району Орловської області, помер 16 серпня 2018 року у місті Макіївка Донецької області, Україна, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Суддя К.П. Бородавка