"19" грудня 2018 р.
м. Київ
справа № 754/16261/14-ц
провадження № 6/755/1304/2018
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -
В провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження ВП № 57270271 з виконання виконавчого листа № 755/16261/14-ц, виданого 09.07.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 1 896 104,87 грн., третейського збору у сумі 13 903,78 грн., судового збору у сумі 243,60 грн. 20.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та роз'яснено боржнику законодавчо встановлені обов'язки щодо виконання судового рішення. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавцем направлено запити до реєструючи установ з метою виявлення майнового стану боржника та 20.09.2018 року винесено постанову про накладення арешту на майно боржника з метою реального виконання вимог виконавчого документа в межах суми боргу. Згідно відповідей на запити виконавця боржник офіційного джерела доходів не має. За даними Інформаційної довідки ДРПВНМ боржнику на праві приватної власності належить наступне майно: земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та земельна ділянка площею 0,120 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташована за адресою: АДРЕСА_3. На дане майно постановою виконавця накладено арешт та 27.09.2018 року майно описане. Згідно заяви стягувача сторони не дійшли згоди щодо визначення вартості описаного майна. Іншого нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Боржник ухиляється від виконання своїх цивільно-правових зобов'язань, визнаних судовим рішенням, заборгованість в добровільному порядку не погашає, що є підставою звернення заявника з даним поданням до суду.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Вивчивши матеріли справи, дослідивши подані заявником докази, суд приходить до наступного.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.07.2018 року по справі № 755/16261/14-ц 09.07.2014 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає в АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за договором кредиту № 674-ф03.9\30 від 18.04.2007 р. в сумі 1 896 104 (один мільйон вісімсот дев'яносто шість тисяч сто чотири) гривень 87 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає в АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) третейський збір у сумі 13 903 (тринадцять тисяч дев'ятсот три) гривень 78 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в сумі 243,60 грн.
На підставі заяви стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. від 20.09.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 57270271 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/16261/14-ц від 09.07.2014 року, копію якої надіслано стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» та боржнику ОСОБА_2
20.09.2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2
Згідно відповідей Пенсійного фонду України від 20.09.2018 року про осіб-боржників, які отримують пенсії, осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи дані щодо ОСОБА_2 відсутні.
Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 20.09.2018 року, дані про джерела доходів, про рахунки, відкриті юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями щодо боржника ОСОБА_2 відсутні.
За даними Інформаційної довідки ДРПВНМ від 23.10.2018 року боржнику на праві приватної власності належить наступне майно: земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та земельна ділянка площею 0,120 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташована за адресою: АДРЕСА_3. На дане майно постановами виконавця накладено арешт та постановами від 27.09.2018 року майно описане.
04.10.2018 року представником стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» Прокопець Ю.Р. приватному виконавцеві виконавчого округу Одеської області Притуляку В.М. подано заяву, відповідно до якої сторони не дійшли згоди щодо визначення вартості описаного майна, тому представник просить призначити суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у звязку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Слід зауважити, що словосполучення «невиконання боржником судового рішення» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, про що вказує виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року).
Отже, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Дії виконавця щодо встановлення місця проживання боржника, розшуку майна боржника не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань. Вказані дії проводяться виконавцем незалежно від ухилення чи не ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Таким чином, оскільки виконавцем не надано належні та об'єктивні докази на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов'язання, у суду не має правових підстав для задоволення подання виконавця.
Крім того, слід зауважити, що звернення виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування, та аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі №6-55583ск13 (ухвала від 31.01.2014 року), у справі №6-51650ск13 (ухвала від 24.01.2014 року). Однак виконавцем не здійснено виконання всіх можливих виконавчих дій в межах досліджуваного виконавчого провадження, не призначено суб'єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна боржника, про що заявлено стягувачем у встановленому законом порядку, тому подання щодо застосування до боржника крайнього заходу у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованим, за відсутності доказів доведення факту умисного ухилення боржника від виконання покладених судовим рішенням зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, - є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2018 року.
Суддя: В.І. Галаган