Справа № 346/3117/18
Провадження № 2/346/1661/18
12 грудня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі : головуючого - судді П'ятковського В.І.,
за участю секретаря Іванишин Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права забудовника в порядку спадкування,
Позивач звернувшись до суду із даним позовом посилається на те, що після смерті батька, ОСОБА_4, відкрилась спадщина за заповітом на житловий будинок та земельну ділянку в с. Лісний Хлібичин, по вул. Жовтнева, 139А, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Він є спадкоємцем за заповітом, тому звернувся до державного нотаріуса Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Оскільки правовстановлюючий документ, який би підтвердив право власності спадкодавця на спірний житловий будинок відсутній, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Незважаючи на відмову в отриманні правовстановлюючого документу про набуття права власності на спадкове майно, він фактично прийняв спадщину, тому просить суд визнати за ним право забудовника в порядку спадкування.
Представник позивача судове засідання по розгляду даної справи не з»явилася, подала письмове клопотання в якому просить розгляд справи провести у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання відповідачі не з»явилися, подали заяви згідно яких позовні вимоги просить задовольнити, розгляд справи проводити без їх участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню виходячи із наступного.
Як видно із встановленого згідно рішення виконавчого комітету Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району за №17 від 08 квітня 2008 року «Про надання дозволу на узаконення самовільного будівництва житлового будинку розпочатого в 1990 роках та будівництво господарської споруди гр. ОСОБА_4» дозволено завершити самовільне будівництво спірного житлового будинку та господарської будівлі. На підставі вказаного рішення забудовником 16 липня 2008 року отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки з проектом її забудови.
18 лютого 2010 року земельна ділянка на якій розташовано спірний житловий будинок передана у власність спадкодавцю і ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 670478.
01 лютого 2012 року ОСОБА_4 помер, на що вказує актовий запис № 6.
За життя, ОСОБА_4, склав заповіт згідно якого заповів спірний житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,1935 га, позивачу, що підтверджується заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району, за реєстровим № 3.
Із довідки Ліснохлібичинської сільської ради від 25 січня 2018 року за № 83 вбачається, що вищевказаний заповіт не скасовувався та не відмінявся.
Таким чином після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом.
Із постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 травня 2018 року видно, що позивач, мав намір зареєструвати право власності на спадкове майно, однак не зумів це довести до кінця, через відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на спадкове майно.
Суд погоджується із позивачем, що оскільки за життя спадкодавець завершив будівництво спірного житлового будинку, однак не здав його в експлуатацію у зв»язку із чим, не зареєстрував право власності та не отримав належний правовстановлюючий документ, тому дане майно вважається незавершеним будівництвом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пункт 1 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов»язки як забудовника входять до складу спадщини.
Виходячи з того, що позивач являється спадкоємцем за заповітом після смерті батька і відповідачі не заперечують проти визнання права забудовника незавершеного будівництвом об»єкта нерухомого майна за ним, який у свою чергу, не в змозі оформити спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на дане майно, зведення якого здійснювалося спадкодавцем у встановленому законом порядку, то суд вважає за можливе визнати за ним вказане право шляхом задоволення позову.
На підставі наведеного та ст.ст. 15, 16, 328, 346, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 247, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право забудовника з правом здачі об»єкта в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Лісний Хлібичин вул. Жовтнева, 139А, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2018 року.
Суддя П'ятковський В. І.