Справа № 826/17326/17 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.
17 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення недоплаченої одноразової допомоги при звільненні,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 до складу одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 усунути порушення щодо виплати майору запасу ОСОБА_1 вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Скаржник зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх прав та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889 (далі - Постанова № 889) в системному зв'язку з нормами ст.ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 (далі - Інструкція № 550), дають підстави для висновку, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова допомога на підставі п. 2 ст. 15 Закону. Крім того, скаржник вказує, що судом першої всупереч вимогам ч. 5 ст. 242 КАС України не враховано належним чином правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи.
Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 вересня 2017 року № 127, позивача було звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 жовтня 2017 № 251 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини.
ОСОБА_1 подав командуванню військової частини НОМЕР_2 заяву від 22 листопада 2017 року про надання довідки із зазначенням розміру виплаченої щомісячної грошової винагороди з 01 січня І017 року по день звільнення (помісячно) та довідки про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з зазначення суми та видів грошового забезпечення, з яких вказана допомога нараховувалась.
У відповідь на звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 листом від 04 грудня 2017 року № 601/3477 надала йому дані стосовно: нарахування та виплати грошового забезпечення, нарахування та виплати щомісячної грошової винагороди, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зі змісту вказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з розрахунку 20 (двадцять) років. До складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога при звільненні, військовою частиною НОМЕР_1 не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо невключення у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлена Постановою № 889 щомісячна грошова винагорода входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Нормами ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з п. 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у п. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889 наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка набрала чинності 16 грудня 2016 року (далі - Інструкція № 550).
Інструкція № 550 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно з п. 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Тобто п. 3 Інструкції № 550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений частиною другою ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Положеннями п. 8 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до п. 10 Інструкції № 550 командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.
Аналогічні норми містилися і в наказі Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 15 листопада 2010 року № 595 що був чинним до 16 грудня 2016 року, тобто до затвердження Інструкції № 550 (далі - Інструкція № 595).
Окрім того, відповідно до п. 38.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260), військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у п. 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до п. 38.1. Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З наведених правових норм вбачається, що винагорода, встановлена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні за станом здоров'я на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів під час розгляду і вирішення даної справи враховує висновки Верховного Суду, які містяться в постановах від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17, від 18 липня 2018 року у справі № 826/5785/16 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 817/1207/17 стосовно відсутності правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яка встановлена Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога при звільненні.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення недоплаченої одноразової допомоги при звільненні - відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні суду від 26 липня 2018 року та є підставами для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк