Справа № 826/6263/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
10 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.
за участю секретаря: Рагімової Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.01.2018 № 155/01/Д-55 щодо відмови ОСОБА_2 в перерахуванні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»;
- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком, відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата», в редакції чинній станом на 03.10.2007, з врахуванням збільшення за кожний повний рік роботи понад 25 років, пенсії за віком на один відсоток місячної заробітної плати працюючого нині народного депутата України - в розмірі 90 відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії та надбавок до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01.10.2017 і потім з 01 січня щорічно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є народним депутатом України 5-го та 6-го скликань, обрався членом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, є учасником бойових дій та нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
09 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 і потім щорічно з 01 січня через зміну прожиткового мінімуму, до якого прив'язано величину посадового окладу народного депутата України.
12 січня 2018 року відповідач листом № 155/01/Д-55 надав відповідь, у якій повідомив, що для проведення перерахунку пенсії немає законних підстав, оскільки пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, зазначено, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсій, як підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів.
Вважаючи такі дії та відмову відповідача противоправними та такими, що порушують конституційні права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Абзацом 1 частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, дію частини дванадцятої статті 20 зупинено на 2007 рік щодо визначення народним депутатам України розміру пенсії без обмеження її граничного розміру згідно із Законом № 489-V (489-16) від 19.12.2006) визначено, що при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.
Абзацом шостим частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії.
Відповідно до ч. 17 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», положення частин другої, третьої, п'ятої, шостої, одинадцятої, дванадцятої, тринадцятої, чотирнадцятої, п'ятнадцятої, шістнадцятої цієї статті поширюються також на народних депутатів України починаючи з першого скликання і не можуть бути скасовані чи звужені іншими законодавчими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 15/13-360(43749) від 02.03.2018 на звернення ОСОБА_2 першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України повідомлено про те, що відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» заробітна плата працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, складає станом на: 01.12.2017 - 32000,00 грн., 01.01.2018 - 35240,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що 01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014р., згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесені зміни до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України».
Відповідно до положень ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (у редакції, після внесення змін та чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії), пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із набуттям чинності вищезазначених Законів, норми ч. 12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата втратили чинність.
Разом з тим, Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.
Крім цього, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсій, як підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів.
Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок (звернення із заявою про перерахунок).
Враховуючи те, що на момент коли, як вважає апелянт, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Судом першої інстанції вірно враховано рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою «Великода проти України») яким звернуто увагу на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Крім цього, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії». Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що у законодавстві, що регулює питання перерахунку пенсії вказаної категорії осіб, відбулись зміни, тобто по новому врегульовано відносини у даній сфері. На час розгляду даної справи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не визнані неконституційними.
Посилання апелянта на те, що відповідно до ст. 22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження (обмеження) змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган Пенсійного фонду України при відмові у перерахунку пенсії позивачу діяв на підставі, в межах і спосіб передбачених Конституцією України та законами України.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.
Повний текст постанови виготовлено - 18.12.2018р.