Справа № 826/4364/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
17 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання провести: індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%; та перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стражу на рівні 1,35%.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що позивач має право на індексацію грошових доходів, що протиправно не враховано судом.
Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є пенсіонером та перебуває на обліку у Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.01.2018 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію пенсії позивача щомісячно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 01.01.2014 по жовтень 2017 року та повідомити про те, яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнту стажу застосовується до пенсії.
Листом від 14.02.2018 №461/01/К-295 Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві повідомлено позивача, що індексація грошових коштів населення здійснюється на підставі Закону України" Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.2003 №491-IVз урахуванням змін та доповнень, та порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 зі змінами та доповненнями. Також зазначено, що оскільки пенсія ОСОБА_2 обчислена з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, не досягає мінімального розміру пенсії за віком, в зв'язку із зменшенням розмір пенсії визначається відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином пенсія позивача не є об'єктом індексації.
Відповідно до листа Державної служби статистики України №15.2-20/2000пі від 26.12.2017 року індекс інфляції по Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно становив 224,4% .
Не погоджуючись із зазначеними висновками відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що призначена позивачу сума пенсії не досягає мінімального прожиткового рівня, пенсіонеру здійснюється доплата до мінімального розміру пенсії і мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб, відтак індексація не сплачується. Крім того, застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% не призведе до звуження вже набутих позивачем прав.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Положеннями ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підстави для проведення індексації, відповідно до яких індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (ст. 6 Закону)
Приписами п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з приписами п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
Колегія суддів вказує на те, що положеннями п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення передбачено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки сума пенсії позивача не досягала до мінімального прожиткового рівня, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, позивачу призначено доплату до прожиткового мінімуму згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому індексація не підлягає сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.10.2015 (справа № 21-2389а15).
В частині вимог апелянта про зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, то колегія суддів вказує, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині першій статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%". Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 набрав законної сили 11.10.2017.
Водночас, згідно з абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відтак, доводи апелянта, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, критично оцінюються судом.
В частині посилань ОСОБА_2 щодо звуження її прав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , який вказав, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії, зокрема і з огляду на те, що Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 неконституційним не визнавався.
У рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Щодо посилань апелянта на неправомірність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ч. 2 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вказані положення, суд першої інстанції мав право на розгляд зазначеного спору в порядку спрощеного позовного провадження, а доводи апелянта в цій частині також є необґрунтованими.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 17.12.2018)
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук