Справа № 760/27827/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Коробенко С.В.
Іменем України
18 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Ганечко О.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
- зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , оскаржує його в апеляційному порядку та просить суд змінити рішення суду першої інстанції та викласти третій абзац резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 182700 грн.».
Також з апеляційної скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року звернувся відповідач - Міністерство оборони України, яке в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Адміністрація Державної прикордонної служби України у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений з військової служби.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 518388 від 25 червня 2015 року позивачу вперше за наслідками огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 04 червня 2015 року (поранення, контузія), причина інвалідності - захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1754 від 14 травня 2015 року) поранення і захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського військового комісаріату від 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 09 березня 1983 року по 16 лютого 1985 року.
ОСОБА_1 звернувся до відповідачів із заявами про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.
Департамент фінансів Міністерства оборони України, листом від 20 листопада 2017 року скерував адресовану йому заяву Військовому комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду на надання відповіді
Листом від 12 жовтня 2017 року № СЗ_740 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив позивачу у здійсненні дій стосовно направлення наданих позивачем документів до Міністерства оборони України, посилаючись на те, що позивач проходив службу в Прикордонних військах.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 20 жовтня 2017 року повідомила про відсутність правових підстав для розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та роз'яснила ОСОБА_1 про належність даного питання до компетенції Міністерства оборони України.
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності не було розглянуто Міністерством оборони України у встановленому порядку.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Таким чином, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Відповідно до частин другої, шостої та дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як зазначалося, позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою та просив прийняти копії документів, які підтверджують його статус як інваліда війни ІІІ групи; направити копії вказаних документів і заяву на розгляд комісії до Департаменту фінансів МОУ для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пунктів 12-13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Донецький обласний військовий комісаріат, як повноважений орган, у межах спірних правовідносин зобов'язаний направити подані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги документи до Міністерства оборони України разом із своїм висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги (наявності чи відсутності підстав). Норми Закону № 2011-XII та Порядку не містять винятків щодо виконання цього обов'язку та не наділяють військовий комісаріат відмовляти у направленні документів.
Слід відмітити, що згідно пункту 1 частини першої Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до пункту 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України.
Згідно з статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, повноваження щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, має саме на Міністерство оборони України.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № №740/1538/17, від 21 червня 2018 року у справі № 591/2794/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17.
Таким чином, Адміністрація Державної прикордонної служби України не є органом, яке у розумінні Порядку може приймати рішення про призначення позивачу виплати одноразової грошової допомоги.
Питання наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги вирішується виключно Міністерством оборони України, яким і приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні), а військовий комісаріат направляє Міністерству оборони України свій рекомендаційний висновок з цього питання (разом із документами) та за наслідками розгляду документів Міністерством оборони України повідомляє заявника про мотиви відмови (у випадку прийняття міністерством рішення про відмову у призначенні допомоги) або видає наказ про виплату допомоги (у випадку прийняття міністерством рішення про призначення допомоги).
Тому, відмовивши у направленні документів, тих підстав, що лише Адміністрація Державної прикордонної служби України повноважна вирішувати питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги, Донецький обласний військовий комісаріат порушив право позивача на отримання такої допомоги.
Поряд із цим, передчасним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог до Міністерства оборони України, оскільки відповідні документи позивача не надходили до нього з військового комісаріату у встановленому законом порядку із висновком військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому підстави для розгляду питання призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги були відсутні.
Отже, позов у частині позовних вимог, заявлених до Міністерства оборони України є передчасним.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у правовідносинах, що склалися є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військового комісаріату направлення на розгляд Міністерству оборони України поданих позивачем документів для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог до Міністерства оборони України.
Щодо посилань на порушення позивачем строку звернення до суду.
Відповідно частин першої-другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні правовідносини пов'язані із відмовою Донецького обласного військового комісаріату, що викладена у листі від 12.10.2017 № СЗ_740, щодо направлення документів позивача на розгляд Міністерству оборони України згідно заяви позивача вх.№ 10/1517 від 10.10.2017.
З огляду на це, звертаючись 13.12.2017 до суду з позовом у даній справі, позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Щодо апеляційної скарги позивача, то колегія суддів відмічає, що з огляду на встановлену передчасність позовних вимог до Міністерства оборони України, підстави для його зобов'язання призначити та виплатити спірну допомогу відсутні, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення на розгляд Міністерству оборони України поданих ОСОБА_1 документів для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність (ІІІ група) якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити на розгляд Міністерству оборони України подані ОСОБА_1 документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність (ІІІ група) якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя О.М. Ганечко