Справа № 826/3573/17 Головуючий у І інстанції - Аблов Є.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" , в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року № 14481306 та № 14471306.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач необґрунтовано нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо. Позивач посилався на положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких сума списаного боргу позивача не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 вересня 2016 року № 14481306 та № 14471306.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Відповідач зазначає, що не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитом за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підр. 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Зокрема зазначає, що прощена ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість віднесення прощеної Позивачу суми кредиту до оподаткового доходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді додаткового блага ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
За результатами даної перевірки складено акт від 29.07.2016 року № 1114/17-01/НОМЕР_1, згідно висновків якого, перевіркою встановлено, що в порушення вимог статей 36, 176, абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статті 179, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ОСОБА_2 не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2015 рік, не задекларував дохід, отриманий в 2015 році як додаткове благо в сумі 3 899 391,00 грн, не нарахував та не сплатив у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2015 рік у сумі 779 269,20 грн., військовий збір за 2015 рік в сумі 58 490,87 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року:
№ 14481306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 974 256,50 (за основним платежем 779 269,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 194 987,30 грн.);
№ 14471306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 73 113,59 грн. (за основним платежем 58 490,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 14 622,72 грн.).
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, передбаченого статтею 56 Податкового кодексу України.
Рішенням Головного управління ДФС України від 22 грудня 2016 року № 8432/Н/26-51-10-02-16 та рішенням Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2017 року № 2676/Л/99-99-11-02-01-14 скарги Позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року № 14481306 та № 14471306 протиправними, Позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що іпотечний кредит Позивача не був погашений станом на 01.01.2014 року, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015 року, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Прощена ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість віднесення прощеної позивачу суми кредиту до оподатковуваного доходу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, положення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.
З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Суд першої інстанції інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що суму прощеного (анульованого) боргу платнику податків фактично становила курсова різниця, сума якої на момент прощення (анулювання) ПАТ «Укрсоцбанк» боргу по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення", оскільки платник податків вже здійснив часткове погашення боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та УніКредит ТзОВ (ПАТ «Укрсоцбанк») укладено договір про іпотечний кредит №MRTG-000000011080 від 07.02.2008 року на суму 283 972,63 дол. США.
22 вересня 2015 року між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін № 1 до договору кредиту № MRTG-000000011080 від 07 лютого 2008 року, відповідно до якого станом на дату укладання цього договору заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом складає 261 701,76 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 47 035,28 дол. США.
Відповідно до пункту 2.7 договору про внесення змін, погашення заборгованості за кредитом в гривні здійснюється позичальником в наступному порядку:
2.7.1 Погашення заборгованості за кредитом в гривні в сумі 4 003 668,22 грн. здійснюється згідно графіком погашення кредиту починаючи з жовтня 2015 року до 01.02.2016 року;
2.7.2 Погашення заборгованості за кредитом в гривні в сумі 3 900 000,00 грн. здійснюється згідно графіком погашення кредиту до 2025 року.
Пунктом 2.13 встановлено, що сплата строкових (поточних) процентів за користування Кредитом в гривні здійснюється щомісячно з 08.10.2015 року не пізніше 8 числа кожного місяця.
При цьому, пунктом 2.14 договору про внесення змін передбачено, що у разі належного виконання позичальником умов, які викладені в пунктах 2.7.1 та 2.13 цього договору про внесення змін, залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту (залишкова заборгованість за кредитом в сумі, зазначеній в п. 2.7.2 цього договору про внесення змін) підлягає анулювання (прощенню).
Тобто, на виконання вказаних умов договору ПА «Укрсоцбанк» анулювало Позивачу суму заборгованості за кредитом в гривні в сумі 3 900 000,00 грн.
Про прощення вказаної суми кредитної заборгованості Третя особа повідомила Відповідача, вказавши в листі, що дана сума, за виключенням 609,00 грн., є доходом ОСОБА_2, який підлягає оподаткуванню.
Контролюючий орган наполягав на тому, що прощена сума кредитної заборгованості є додатковим благом Позивача, а тому з неї має бути сплачений податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Разом з цим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість доводів Відповідача та Третьої особи про те, що сума прощеної кредитної заборгованості у розмірі 3 899 391,00 грн. є оподатковуваним доходом Позивача, з чим погоджується колегія суддів та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що іпотечний кредит позивача не був погашений станом на 01.01.2014 року, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015 року, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Як вже зазначалось, згідно договору про внесення змін № 1 від 22.09.2015 року до договору кредиту № MRTG-000000011080 від 07.02.2008 року загальна сума заборгованості позивача становить 308 737,04 дол. США, в тому числі 261 701,76 дол. США - заборгованість за кредитом, 47 035,28 дол. США заборгованість по процентам.
Згідно із пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума процентів не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Тобто, сума прощеної заборгованості по процентам за кредитом 47 035,28 дол. США, еквівалент 1 204 103,17 грн. по курсу 25,60 грн. за 1 дол. США (згідно умов договору про внесення змін) не є доходом Позивача.
Крім того, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню (25,60 грн. за 1 дол. США), та сумою такого боргу (261 701,76 дол. США), визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (7,9930 грн. за 1 дол. США) також не є доходом Позивача (261 701,76 * 25,60 = 6 699 565,06 грн.; 261 701,76 * 7,993 = 2 091 782,17 грн.; 6 699 565,06 - 2 091 782,17 = 4 607 782,89 грн.).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками.
Відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, призводить до протиправності податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року № 14481306.
Також, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог податкового органу щодо збільшення податкових зобов'язання зі сплати військового збору, адже такі вимоги доводяться Відповідачем виключно правопорушенням, відсутність якого встановлена судом першої інстанції, і є похідними, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2016 року № 14471306.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 (№ К/9901/39873/1).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 18.12.2018 року.