П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2774/18
Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Семенюк Г.В.
- Шляхтицький О.І.
при секретарі Алексєєвій Н.М.
за участю представника позивача Макаренка Н.А.
представника скаржника Солтовської Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 15:40 год. у справі за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08 лютого 2018 року № 0000254910, № 0000264910
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2018 року Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08 лютого 2018 року № 0000254910, № 0000264910.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті податкові-повідомлення рішення є протиправними, безпідставними та такими, що порушують норми чинного законодавства, а саме Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині виконання судового рішення. Зважаючи на це, позивач просить позов задовольнити повністю.
При цьому, згідно відзиву на адміністративний позов з додатками та запереченню на відповідь на відзив, відповідач проти заявлених вимог заперечує, вважає їх безпідставними. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначається, що перевірка була проведена у відповідності до норм чинного законодавства, у передбаченні законом строки та з дотриманням всіх вимог. Відповідачем під час здійснення перевірки було досліджено фактичні обставини, досліджено відомості з картки платника податку та прийнято відповідне рішення на основі норм чинного податкового законодавства України з урахуванням Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при розстроченні (відстроченні) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС (у тому числі недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року позовну заяву КП "Теплопостачання міста Одеси" задоволено повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року відстрочено скаржнику сплату судового збору. Відкрито апеляційне провадження у справі.
Справу розглянуто відповідно ст.310 КАС України у судовому засіданні.
Обставини справи.
Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності, основною метою якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Підприємства (а.с. 27).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі №815/1969/15 було задоволено адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення коштів у розмірі 104 188 924,47 грн. Виконання постанови було розстрочено строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1 736 482, 08 грн. (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні вісім копійок), починаючи з дня набрання законної сили постанови суду.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" залишені без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - без змін (а.с. 25).
Відповідні судові рішення набрати законної сили 06 жовтня 2015 року.
Листом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС від 28 жовтня 2015 року №4290/10/28-08-23-018 до КП "Теплопостачання міста Одеси" останнього повідомлено про графік погашення розстрочених сум на підставі рішення суду від 06 жовтня 2015 року №815/1969/15 (а.с. 142-144). Згідно цього листа, податковий борг у сумі 102 163 445,24 грн. має сплачуватись рівними частками протягом наступних 60 місяців у розмірі 1 702 724,0 грн. щомісяця згідно дат, визначених у графіку.
Листом Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС від 11 січня 2018 року за №1022/10/28-10-49-18 (а.с. 146) позивача повідомлено про зміни проведені у інтегрованій картці платника податку на додану вартість та надано уточнений графік погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контролю за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби від 09 січня 2018 року №03/03-02 (а.с. 147).
Згідно цього листа 09 січня 2018 року проведено нарахування розстроченого податкового боргу у загальній сумі - 1 192 316,26 грн., у т.ч. основний платіж 1 102 851,89 грн., основний платіж за актом перевірки - 9 158,36 грн., штрафні санкції - 5 206,68 грн., пеня - 75 099,33 грн.
Пеня за користування розстрочкою склала 6 333 000,05 грн.
Залишок несплаченого розстроченого боргу станом на 10 січня 2018 року складає 53 874 414,1 грн., у т.ч. основний платіж - 49 542 204,85 грн., основний платіж за актом перевірки - 366 167,21 грн., штрафна санкція - 126 685,3 грн., пеня - 3 839 356,74 грн.
23 січня 2018 року за №3/28-10-49-10/34674102/2 відповідачем прийнято Акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість (а.с. 15-16).
Згідно зазначеного Акту, висновками камеральної перевірки встановлено порушення п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування штрафних санкцій на загальну суму 340 005,39 грн. (а.с. 16).
08 лютого 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№0000254910 про затримку на 13 та 4 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 193,3 грн., якою нараховано штрафну санкцію у розмірі 19,33 грн. (а.с. 17);
№0000264910 про затримку на 1108, 1094, 996, 982, 966, 952 календарних днів сплати/ за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 1 699 930,3 грн., якою нараховано штрафну санкцію у розмірі 339 986,06 грн. (а.с. 18).
01 березня 2018 року за №02/01-01-115 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкові повідомлення рішення, якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року № 0000254910, № 0000264910 (а.с. 19-20).
24 квітня 2018 року за №14636/6/99-99-11-03-01-25 Державною фіскальною службою України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги, якою у задоволенні скарги позивача було відмовлено.
Таким чином, з приводу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач і звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повній мірі сплачуються внески по розстроченому платежу. Більш того, суми сплачених позивачем внесків значно перевищують ті, що зазначені у графіку погашення. При сплаті внесків позивачем також враховується сума штрафних санкцій та пені за користування розстрочкою. Тому можливість наявності будь-якої недоїмки чи недоплати, на думку суду, виключена.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Положення ст. 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У свою чергу, розстрочення сум податкового зобов'язання не вважається його сплатою, а лише перенесенням (зміною) строків на пізніший період. Тому розстрочений податковий борг до його погашення залишається у стані податкового боргу.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оцінка суду.
З урахуванням вказаних норм законодавства колегія суддів наголошує, що розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).
Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 18 листопада 2014 року №1602/11/10/14-14 «Щодо застосування пункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України».
Таким чином, передбачена пунктом 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Також колегія суддів бере до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, що визначена в листі №1602/11/10/14-14 від 18 листопада 2014 року, судове рішення про розстрочення присудженої судом податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 ст. 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 ст. 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).
Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.
З урахуванням вказаних норм законодавства та практики суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових і зобов'язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" своєчасно та у повному обсязі сплачувало борг за розстроченими податковими зобов'язаннями згідно графіків їх погашення, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та що не заперечується відповідачем.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Згідно пп. 32.2, 32.3 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Частиною 1 ст. 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Більш того, колегія суддів наголошує, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Зі змісту вказаних норм законодавства суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи позивача наведені в адміністративному позові є помилковими, а нарахування податковим органом штрафних санкцій у відповідній сумі є правомірним.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховний Суд зокрема у постанові від 08 травня 2018 року в справі №802/777/16-а, а також, в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 820/3544/17 (К/9901/34710/18).
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із внесеними змінами від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС прийнятті правомірно, за наявності причин, а тому оскарженню не підлягають.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Комунальному підприємству "Теплопостачання міста Одеси" відмовити повністю.
Згідно вимог ст.139 КАС України перерозподіл судових витрат не передбачено.
Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08 лютого 2018 року № 0000254910, № 0000264910 - скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 17 грудня 2018 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.