і м е н е м У к р а їн и
18 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/479/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (суддя Конєва С.О.) у справі №804/479/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті компенсації позивачеві, яка надає соціальні послуги інваліду, оформлені рішенням у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. та скасувати його;
- зобов'язати відповідача призначити та здійснити виплати державної допомоги та невиплаченої компенсації до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області за надання позивачем соціальних послуг по догляду за інвалідом І групи за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. та зарахувати вказаний період до її трудового стажу;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір і судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду з даним позовом у сумі 3312,75 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що 08.04.2011р. вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради у Дніпропетровській області за призначенням і виплатою їй компенсації та зарахування трудового стажу за період надання нею соціальних послуг нерухомому, незрячому інваліду першої групи по профзахворюванню ОСОБА_2 та надала всі необхідні для цього документи. Як зазначав позивач, у грудні 2015 року їй випадково стало відомо, що з 08.04.2011р. їй не нараховується трудовий стаж у зв'язку з чим вона звернулася за роз'ясненням до відповідача. Листом №4804/2 від 29.12.2015р. Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради повідомило позивача, що оскільки ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує відшкодування на догляд з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то відповідно до п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р. їй було відмовлено в призначенні компенсації за надання соціальних послуг, про що було направлено повідомлення №399 від 18.04.2011р.
Вказану відмову ОСОБА_2 вважає неправомірною, оскільки нею до відповідача надані усі необхідні документи, які підтверджують факт догляду за особою, якій встановлено
інвалідність І групи, що надає їй право на отримання компенсаційних виплат.
При цьому, позивач зазначав, що у грудні 2015 року нею повторно були подані до відповідача усі необхідні документи для призначення і виплати компенсації та зарахування трудового стажу за надання нею соціальних послуг інваліду та з 28.12.2015р. відповідачем здійснюється сплата єдиного страхового внеску до Пенсійного фонду і період отримання компенсації по догляду за інвалідом першої групи зараховується до страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р. Позивач вважає, що в квітні 2011 року відповідач незаконно позбавив її нарахування страхового стажу, призначення і виплати компенсації по догляду за нерухомим інвалідом першої групи, оскільки безпідставно не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови позивачу у призначенні компенсаційних виплат, оскільки п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ №558 від 29.04.2004р., визначено, що компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено, зокрема, відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Встановивши те, що ОСОБА_2 отримував вказане відшкодування, суд першої інстанції вказав на відсутність у позивача права на компенсаційні виплати, які передбачені постановою КМУ №558 від 29.04.2004р. При цьому, суд зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р., на яку посилався позивач, не регулює порядок та умови призначення компенсаційних виплат, а встановлює механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відмови відповідачем у призначенні компенсаційних виплат. З цього приводу скаржник наголошує на своїй позиції, яка викладена у позові та яка фактично зводиться до того, що позивач, здійснюючи нагляд за особою, якій встановлено І групу інвалідності має право як на отримання компенсаційних виплат та і на зарахування вказаного періоду до страхового стажу. При цьому, позивач звертає увагу на те, що фахівцями Управління їй не було роз'яснено, при первісному зверненні, яку слід подавати заяву та на підставі якого нормативно-правового акту. В той же час, при повторному зверненні до відповідача, з 28.12.2015р. їй були призначенні компенсаційні виплати у зв'язку із доглядом за ОСОБА_2, як за особою, якій встановлено І групу інвалідності.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради (яке є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради) просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Позиція відповідача фактично полягає у тому, що позивач звернулася до Управління із заявою про призначення компенсаційних виплат на підставі постановою КМУ №558 від 29.04.2004р. У зв'язку з тим, що фахівцями Управління було встановлено факт отримання ОСОБА_2 відшкодувань відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", позивачу було правомірно відмовлено у призначенні компенсаційних виплат на підставі положень п.4 постанови КМУ №558 від 29.04.2004р.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 08.04.2011р. ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради із заявою про призначення їй компенсаційної виплати за надання соціальних послуг ОСОБА_2 - інваліду І групи загального захворювання, що підтверджується копією відповідної заяви, наявною в матеріалах справи (а.с.228-229).
Згідно копії витягу із акту огляду у МСЕК №050884 від 18.03.1996р. ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності за професійним захворюванням з 06.02.1996р. безстроково (а.с.62,230-231).
Відділенням виконавчої дирекції Фонду ССНВУ в м. Нікополі Дніпропетровської області була видана довідка №15 від 12.04.2011р. про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділенні ВД ФССНВУ і отримує доплату на медичний догляд, що підтверджується копією відповідної довідки (а.с.226).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 отримує допомогу на догляд від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Управлінням праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, про що було прийнято рішення у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. на підставі п.4 постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р., що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.221,227).
Вказана відмова у призначені компенсаційних виплат і, як наслідок, не врахування періоду догляду за особою, якій встановлено І групу інвалідності, до страхового стажу, стала підставою звернення з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Нормативно-правовими актами, якими встановлено право осіб на отримання компенсаційних виплат, є постанова КМУ №558 від 29.04.2004р. та постанова КМУ №832 від 26.07.1996р.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №832 від 26.07.1996 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» (у редакції чинній станом на 08.04.2011р.) встановлено щомісячні компенсаційні виплати у розмірі 480 тис.крб. непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку.
Зазначені щомісячні компенсаційні виплати призначаються і виплачуються органами праці та соціального захисту населення та фінансуються органами Пенсійного фонду.
Пунктом 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ №558 від 29.04.2004р., передбачено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
У відповідності до п.2 Порядку №558 компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах, зокрема, 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи.
Таким чином, постановою КМУ №558 та постановою КМУ №832 встановлені різні види компенсаційних виплат, які відрізняються як колом осіб, які мають право на такі виплати так і розміром компенсаційних виплат.
В той же час, не дивлячись на те, який із видів компенсаційних виплат отримує особа (на підставі якого нормативно-правового акту), вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню (п.14 ст.11 Закону України №1058, в редакції до 11.10.2017р.).
У спірному випадку позивач, 08.04.2011р., звернувся до відповідача із заявою про призначення компенсаційних виплат у зв'язку з наданням соціальних послуг.
Компенсаційні виплати у зв'язку з наданням соціальних послуг передбачені постановою КМУ №558, в той час, як постановою КМУ №832 передбачені компенсаційні виплати у зв'язку із доглядом за інвалідом I групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку.
Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення компенсаційних виплат саме у зв'язку з наданням соціальних послуг, то надаючи оцінку відмові відповідача у призначенні компенсаційних виплат, судом застосовуються положення постанови КМУ №558.
Відповідно до положень п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ №558 від 29.04.2004р. (в редакції на час звернення позивача із заявою) компенсація не виплачується фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про психіатричну допомогу", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. N 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" (ЗП України, 1996 р., N 15, ст. 407; Офіційний вісник України, 2002 р., N 15, ст. 814), та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням положень п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ №558 від 29.04.2004р., дійшов правильного висновку про те, що позивач не мала права на призначення компенсаційних виплат на підставі постанови КМУ №558 від 29.04.2004р., оскільки
ОСОБА_2 отримував відшкодування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Правильними є і висновки суду першої інстанції про те, що постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р., на яку посилався позивач, не регулює порядок та умови призначення компенсаційних виплат, а встановлює механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тобто, вказана постановою КМУ №178 не визначає право осіб на отримання компенсаційних виплат, у зв'язку з чим посилання позивача на вказану постанову є безпідставним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Посилання позивача на те, що з 28.12.2015р., при повторному звернення, їй призначено компенсаційні виплати та враховується страховий стаж, не можуть бути підставою для висновку щодо неправомірності відмови у призначенні компенсаційних виплат (повідомлення №399 від 18.04.2011р.), оскільки з 28.12.2015р. компенсаційні виплати призначенні позивачу на підставі поданої заяви у зв'язку із доглядом за інвалідом I групи (оригінал заяви оглянуто у судовому засіданні). Тобто, з 28.12.2015р. позивачу призначені компенсації виплати не на підставі положень постанови КМУ №558.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №804/479/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному поряду у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 18.12.2018р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк