Справа № 420/6570/18
18 грудня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Нінель Володимирівна, розглянувши заяву за вхід. №39394/18 від 17.12.2018 р. про забезпечення позову-,
До Одеського окружного адміністративного суду подана заява про забезпечення позову за вхід. №39394/18 від 17.12.2018 р., в якій заявник просить:
зупинити дію наказу Одеської митниці ДФС від 11.12.2018 року №477 «Про проведення оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2018 році» в частині проведення оцінювання результатів службової діяльності головного державного інспектора Відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чорноморський» ОСОБА_1, який займає посаду державної служби категорії «В» у 2018 році.
Подана заява обґрунтована, тим що наказ Одеської митниці ДФС від 11.12.2018 року №477 «Про проведення оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2018 році» є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до п. 9 Типового порядку, п. 1.9 Порядку, оцінювання проводиться щороку у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про проведення оцінювання.
Таким чином один раз на календарний рік проводиться оцінювання.
З урахуванням проведеного оцінювання на підставі наказу №377, зі змінами згідно з наказом № 404, проведення оцінювання згідно зі спірним наказом №477 буде повторним оцінюванням, тобто другий раз за календарний рік буде таке проводитися.
Вказане є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування наказу №477.
Наказом № 475 було затверджено результати оцінювання в тому числі державних службовців митного поста «Чорноморський». При реалізації (виконанню) оскаржуваного наказу №477 буде затверджено результати оцінювання державних службовців вказаного митного поста.
Таким чином, за результатами оцінювання за 2018 рік буде існувати два варіанти оцінювання державних службовців митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, оскільки наказ №377, зі змінами згідно з наказом №404 та наказ №475 не скасовані, вони є чинними (діючими).
Вказане є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування наказу №477.
Ні наказом №477, ні будь-яким іншим актом наказ №377, зі змінами згідно з наказом №404, та наказ №475 не скасовані, а отже результатом постановлениям наказу №477 є призначення повторного оцінювання на митному посту «Чорноморський».
У відповідності до п. 37 Типового порядку, у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання відповідно до цього Типового порядку.
У відповідності до п. 4.4 Порядку, у разі отримання державним службовцем органу ДФС негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.
Враховуючи те, що позивач отримав позитивну оцінку за результатами оцінювання, то його права будуть безумовно порушуватись призначенням повторного оцінювання.
Крім цього, згідно наведених норм Типового положення та порядку зазначається, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання.
Як зазначено вище наказом №475 від 10.12.2018 року затверджено позитивні результати оцінювання позивача, а вже на наступний день, а не через три місяці, було постановлено оскаржуваний наказ №477 від. 11.12.2018 року.
Вказане є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування наказу №477.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч.2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Разом з цим, позивачем в адміністративному позові заявлена позовна вимога про визнаня протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 11.12.2018 року №477 «Про проведення оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2018 році» в частині проведення оцінювання результатів службової діяльності головного державного інспектора Відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» ОСОБА_1, який займає посаду державної служби категорії «В» у 2018 році.
При цьому, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача" у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Комітет Міністрів, керуючись положеннями статті 15.В Статуту Ради Європи,
враховуючи те, що мета Ради Європи полягає в досягненні більшого єднання між її членами;
виходячи з того, що діяльність адміністративних органів влади здійснюється в численних сферах і може впливати на індивідуальні права, свободи та інтереси;
виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків,
виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності;
нагадуючи про загальні принципи забезпечення захисту особи стосовно актів адміністративних органів влади, викладені в Резолюції (77) 31, та про принципи стосовно реалізації адміністративними органами дискреційних повноважень, наведені в Рекомендації Е (80) 2;
рекомендує урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці принципами, викладеними в «Рекомендації №R (89)8 КМ д-ч стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах», прийнятої Комітетом Міністрів 13 вересня 1989 року на 428-й нараді заступників міністрів.
Ця Рекомендація встановлює, що заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта.
Отже, суддя відзначає, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії наказу Одеської митниці ДФС від 11.12.2018 року № 477 «Про проведення оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2018 році» в частині проведення оцінювання результатів службової діяльності головного державного інспектора Відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чорноморський» ОСОБА_1, який займає посаду державної служби категорії «В» у 2018 році, до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суддя,
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову за вхід. № 39394/18 від 17.12.2018 р.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.
Приписами ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.