18 грудня 2018 року справа № 805/3584/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Геращенко І.В., Компанієць І.Д.,
секретар судового засідання - Святодух О.Б.,
за участі представника відповідача Сенникова А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (повний текст складено 08 грудня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/3584/17-а (суддя в 1 інстанції - Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (далі - позивач) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання недійсним рішення від 20 липня 2017р. №0003251313, виписане відповідачем. (а.с. 4-5).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України". Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Зазначає, що оскільки позивач знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, то відповідальність, штрафні та фінансові санкції, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до позивача не застосовуються. З урахуванням викладеного просив задовольнити позов.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3584/17-а адміністративний позов задоволено, внаслідок чого: скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0003251313 від 20.07.2017р. про застосування штрафу за період з 21.11.2014 року до 02.04.2014 року у розмірі 35 569,83 грн, за період з 01.01.2015 року по 02.04.2015 року у розмірі 175 633,44 грн, та пені у розмірі 68 598,37 грн. (а.с. 47-79).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив наступне.
На підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), та про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 та з метою залучення додаткових резервів надходження коштів єдиного внеску, було застосовано штрафні санкції та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за жовтень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року до ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго», які визначені рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.07.2017 р. № 0003251313. Щодо посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону№2464, то згідно пункту 28 розділу I Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни, внесені Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону№2464 втратили чинність (а.с.51-52).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року було зупинено провадження у справі № 805/3584/17-а до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/22/18 (812/292/18) (а.с. 107).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року було поновлено провадження у справі № 805/3584/17-а та справу призначено до розгляду на 18 грудня 2018 року о 11 годині 05 хвилин.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник позивача до суду не прибув.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник відповідача по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" (код ЄДРПОУ 35456138, вул. Торгівельна, 106А, м. Покровськ, Донецька область, 85300), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №0003251313 від 20.07.2017 року застосовано до позивача штраф за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.11.2014 року до 02.04.2014 року у розмірі 35 569,83 грн, за період з 01.01.2015 року по 02.04.2015 року у розмірі 175 633,44 грн, та нараховано пеню у розмірі 68 598,37 грн.(а.с.9).
Позивач скористався правом на позасудове врегулювання спору та звернувся до ДФС України зі скаргою у якій просив скасувати спірне рішення.(а.с.11-13)
Відповідно до Рішення ДФС України №19422/6/99-99-11-02-02-25 від 01.09.2017 року скарга Товариства залишена без задоволення, спірне рішення - без змін.(а.с.14-16)
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення відповідачем рішення від 24 жовтня 2017 року №0001194311 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).
На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.
Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464.
Пункт 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.
Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належать м. Донецьк та м. Покровськ (міста розташування контролюючого органу, на обліку у якому перебував позивач).
Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належать м. Донецьк та м. Покровськ (міста розташування контролюючого органу, на обліку у якому перебував позивач).
Таким чином, м. Донецьк та м. Покровськ Донецької області, на території яких був розташований податковий орган, в якому на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).
Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.
Суд апеляційної інстанції вказує на те, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від
обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.
Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.
Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який щодо спірних відносин є загальними.
Таким чином, приймаючи спірні рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 24 жовтня 2017 року №0001194311 сформовано з посиланням на статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає заходи впливу та стягнення.
Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних рішень.
Колегія суддів зазначає, що термін «відповідальність» необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.
Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на дію зазначеної норми, колегією суддів встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 листопада 2018 року в справі №812/292/18 зробила наступній правовий висновок відносно обставин, які тотожні обставинам у даній справі: «Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону № 1669-VII.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до твердження представника відповідача, що обов'язковість подання сертифікату Торгово-промислової палати України обумовлена необхідністю підтвердження здійснення господарської діяльності платниками єдиного внеску безпосередньо на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання такого сертифікату».
Суд апеляційної інстанції враховує такі висновки з огляду на вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, спірне рішення від 24 жовтня 2017 року №0001194311 про застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/3584/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 18 грудня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць