Справа № 420/5132/18
10 грудня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Балабан М.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"; зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш", період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 22.01.1987 року по 22.01.1998 року, період відбування покарання в місцях позбавлення волі з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року; зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 01.08.2018 року, в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі з 22.01.1987 року по 22.01.1998 року та з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року знаходився у виправно-трудовій колонії судового режиму та повинен був працювати, та як наслідок має право на призначення пенсії незалежно від сплачених трудових внесків. Крім того, в записі про звільнення з посади маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш" міститься виправлення щодо підстав звільнення, проте відповідач не звернув увагу, що на сторінці 20 трудової книжки міститься запис «викресленому вірити, помилково» та скріплений підписом начальника кадрів. При цьому, виправлення у трудовій книжці позивача здійснений на підставі Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162, а запис щодо прийняття на роботу зроблений чітко та акуратно, без жодних виправлень.
Представником Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що зарахування стажу роботи під час перебування громадян в місцях позбавлення волі можливе лише у разі сплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України. При цьому, довідками з місця відбування ОСОБА_1 покарань підтверджено, що нарахувань з заробітної плати не здійснювалось, відсутні законні підстави для врахування періоду відбування покарання у місцях позбавлення волі з 22.01.1987 року по 22.01.1998 року, з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року до страхового стажу позивача. Крім того, запис про виправлення в трудовій книжці ОСОБА_1 про період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш", не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що згідно довідки «Райківецької виправної колонії № 78» та довідки «Стрижаківської виправної колонії № 81» від 18.09.2018 року, позивач був працевлаштований, працював та отримував оплату за виконану роботу, та як наслідок має право на призначення пенсії. Щодо неврахування періоду роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року та виправлення в трудовій книжці ОСОБА_1 представник позивача вказує, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162 передбачає можливість внесення виправлень та сам запис про виправлення відповідає такій Інструкції.
Ухвалою суду від 08 жовтня відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено перше судове засідання.
07 листопада 2018 року в судовому засіданні залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, та відкладено розгляд справи на 22.11.2018 року на 14:30 год., для надання відповідачем письмових заперечень.
22 листопада 2018 року в судовому засіданні заслухані пояснення представників сторін та оголошено перерву до 04.12.2018 року до 14:30 год. для надання представником відповідача витребуваних копій документів.
04 грудня 2018 року визнано неявку представника позивача до суду без поважних причин та відкладено розгляд справи на 10 грудня 2018 року на 12:15 год.
10 грудня 2018 року представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та просив позовній вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
28 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с. 93-95).
26 жовтня 2017 року Суворовським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення № 148 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 89).
01 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.119-120).
07 серпня 2018 року Суворовським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 114).
Рішенням № 95, Суворовським ОУПФУ в м. Одесі до страхового стажу не зараховано період роботи з 04.02.1978 по 26.06.1978 (наказ про прийом виданий через 2 місяці після початку роботи), з 21.10.1983 по 30.09.1984 (має місце виправлення в даті та наказі про звільнення), період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 22.01.1987 по 22.01.1998, з 18.11.1999 по 18.05.2011, оскільки не підтверджено роботу та сплату страхових внесків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. "а" ч. 1 ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції чинній на час відбування ОСОБА_1 покарання у місцях позбавлення волі) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
Згідно п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Виправно-трудового кодексу України відрахування із заробітку або іншого доходу, нарахованого засудженим, провадяться з дотриманням такої черговості: прибутковий податок; вартість харчування, одягу, взуття, білизни,комунально-побутових та інших наданих їм послуг; за виконавчими листами та іншими виконавчими документами, крім стягнення аліментів на неповнолітніх дітей; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.
З 1 січня 2004 втратив чинність Виправно-трудовий кодекс України у зв'язку з набранням законної сили Кримінально-виконавчим кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2004 року встановлено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.
При цьому, умови відбування позивачем, ОСОБА_1, покарання визначались Виправно-трудовим кодексом України, який діяв до 01.01.2004 року.
Пунктом 12 абз. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що робота в'язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, відбував покарання у виді позбавлення волі в період з 22.01.1987 року по 22.07.1998 року та з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року (а.с. 17-18).
Згідно довідки Державного підприємства «Райківецької виправної колонії № 78» від 13.11.2017 року нарахування і відрахування до пенсійного фонду з заробітної плати засудженого ОСОБА_1 за період з 21.07.1987 року по 04.04.1997 року не проводились (а.с. 57, 139).
Згідно довідки Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 81» ОСОБА_1 за період відбування покарань з 25.05.2000 року по 18.05.2001 року не був працевлаштований і заробітна плата не зараховувалась (а.с. 142).
При цьому, згідно ст. 8 Виправно-трудового кодексу України особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством України з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, встановленого ВТК України для відбування покарання даного виду.
З аналізу приписів Виправно-трудового кодексу України вбачається, що невключення часу відбування покарання у вигляді позбавлення волі до загального трудового стажу, крім випадків, спеціально передбачених у законі, є умовами відбування покарання у даному випадку.
Таким чином, враховуючи, що факт сплати страхових внесків у спірний період не підтверджено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для врахування ОСОБА_1 до трудового стажу період відбуванння покарання у виді позбавлення волі в період з 22.01.1987 року по 22.07.1998 року та з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року.
При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем до відповіді на відзив довідки ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81» від 18.09.2018 року та ДУ «Райківецька виправна колонія № 78» від 18.09.2018 року, оскільки вказані документи отримані позивачем після винесення оскаржуваного рішення, не надавались до пенсійного органу та не були предметом розгляду під час прийняття Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі оскаржуваного рішення.
Крім того, вказані документи не підтверджують факт сплати страхових внесків у період з 22.01.1987 року по 22.07.1998 року та з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш", суд зазначає наступне.
Так, рішенням № 95 Суворовським ОУПФУ в м. Одесі до страхового стажу не зараховано період роботи з 21.10.1983 по 30.09.1984, оскільки мають місце виправлення в даті та наказі про звільнення.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162 (чинній у період 21.10.1983-30.09.1984 рр.) всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнень та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.5, 2.7, 2.8 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, що внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. В випадку втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконувалася роботі виправлення відомостей про роботу виробляється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, які не зазначені в трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів.
Відповідно до п. 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162 у розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження "," Відомості про заохочення "трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсна. Прийнято за такою-то професією (посадою) "і в графі 4 повторюється дата і номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесений в трудову книжку. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу в разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом по розгляду трудових спорів, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі ". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і вказується нове формулювання. У графі 4 в цьому випадку робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, згодом визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, який визнано недійсним.
З аналізу приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162 вбачається, що зміни запису відомостей про роботу, зокрема про звільнення, повинні вноситися наступним чином - "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." та нове формулювання. У графі 4 робиться посилання на зміну формулювання причини звільнення із наказу запис з якого неправильно внесений в трудову книжку.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на сторінці 20 трудової книжки ОСОБА_2 містяться виправлення в даті та в наказі про звільнення з посади маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш". При цьому, в лівому верхньому куті 20 сторінки трудової книжки ОСОБА_2 міститься запис - «викресленому вірити, помилково та міститься підпис» (а.с. 16 з.б., 133).
Разом з тим, вказане виправлення в даті та в наказі про звільнення з посади маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш" не відповідає вимогам п. 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162.
За таких підстав, доводи позивача щодо того, що виправлення у трудовій книжці позивача здійснений на підставі Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1976 року № 162, є необґрунтованими.
Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати,
посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Разом з тим, будь-яких інших належним та допустимих доказів позивачем на підтвердження роботи ОСОБА_2 період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш" до суду та до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не надано.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зарахування до стажу роботи ОСОБА_2 період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі при прийнятті оспорюваного рішення діяло на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 65069, АДРЕСА_1) до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95) про визнання протиправним та скасування рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 95 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування"; зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 період роботи з 21.10.1983 року по 30.09.1984 року на посаді маляра 5-го розряду на Одеському заводі "Продмаш", період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 22.01.1987 року по 22.01.1998 року, період відбування покарання в місцях позбавлення волі з 18.11.1999 року по 18.05.2001 року; зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 01.08.2018 року, в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2018 року.
Суддя О.А. Левчук
.